Душа бабусі знайшла луцьку волонтерку в Індії: містична історія після смерті баби Ганни (відео)

П'ятниця, 06 лютого 2026, 13:00

Одинока бабуся Ганна, яка боялася спати, аби не згас вогонь у грубці, померла торік навесні. Чи не містична історія одразу після смерті бабусі трапилась із волонтеркою з Луцька Анастасією Рудик, яка протягом 4 років допомагала одинокій жінці.

Спогадами про бабусю із волинського хутора Анастасія поділилась у програмі «Обличчя війни» із Ангеліною Гущиною на телеканалі «Конкурент Волинь».

Нагадаємо, сумна історія самотньої бабусі Ганни з Волині стала відома завдяки соціальному проєкту «Рожева душа». Майже 90-річна бабуся жила сама в будинку без світла. До її дому посеред поля навіть не їздив транспорт. І дуже часто літня жінка залишалася без їжі. Колись вона тримала біля хати господарство, але через поважний вік уже потребувала допомоги. Грілася бабуся від вогню у грубці, тому практично не спала, щоб вогонь не загас.

Упродовж чотирьох років волонтери дбали про самотню бабу Ганну. Проте 8 березня 2025 року жінка померла.

У день смерті баби Ганни волонтерка Анастасія Рудик якраз була в дорозі на ретрит до Індії.

«Я якраз тоді збиралась в подорож на ретрит. Мені розказують, що все, вона лежить, не говорить, не їсть нічого. Я дзвоню до неї, щось там їй питаю, а вона таким бодрим голосом ще там всіх строїть. Думаю: «Ой, ну просто баба десь там впала, ногу підвернула, вдарилась... Дивлюся, що там всім роздає вказівки, що робити, не так став, не то зробив. Ну думаю, нормально, нормально. Я себе так заспокоїла і все. Ми виїжджали ввечері, виїхали за межі міста, вже їхали на кордон і дзвінок. Це було десь біля 10-ї вечора... Я ще трубку не брала, но вже все зрозуміла...» – ділиться спогадами волонтерка.

Настя також пригадала, що баба Ганна детально розповідала їй, у чому хоче бути похована.

«Я ще ж їй мала колготи купити. І це просто капец. Організація похорону онлайн – вже такий досвід в мене теж тепер є. Але ми були на зв'язку із місцевими і подруга їхала від мене, завезла і квіти і портрет ми бабі зробили. Ну, мені було, чесно, дуже важко. Але потім я зрозуміла, що баба... (плаче, – ред.) знала, як мені буде важко. Прощання відбулось без мене», – розповіла Анастасія.

У храмі в Індії трапилась містична історія. 

 

 

«Індія – це дуже духовна країна, ми відвідували храм. Там всі діляться на касти. І є найвища каста, які навіть не спілкуються, до них торкатися не можна... І тут іде багатейша сім'я брахманів. Така бабуся, їй років з виду 150... Колечки на кожному пальчику на нозі, брюліки...  Вона підходить до мене і щось починає мені щось говорити своєю мовою. Я вже бачу, що вона не свариться, а говорить, щось мені розказує. Я дивлюсь, а вона мені так на Ганну похожа. Думаю, Боже, що ж це таке? І вона починає мене обнімати, благословляти. І коли вона мене обняла – оце відчуття, що ніби як баба Ганна... Індуска каже, що не переживай, в тебе все буде добре... Я те відео досі не можу дивитися, бо хтось там з групи знімав, мені поскидали... І от я відчула, що баба Ганна зі мною», – поділилась волонтерка. 

Більше – дивіться у повному випуску програми «Обличчя війни».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: