Пожежники щодня на війні: що згоріло у Луцьку до Другої світової війни

29 січня в Україні відзначають День вшанування ветеранів та пенсіонерів пожежної охорони. З цієї нагоди волинський журналіст Микола Якименко, який теж свого часу присвятив себе роботі пожежника, на своїй сторінці у Facebook розповів про рятувальників та деякі трагічні пожежі, що сталися минулого століття у Луцьку до початку Другої світової війни.

Відомий журналіст початку ХХ століття Володимир Гіляровський писав:

«Кожен пожежний все своє життя на війні, кожну хвилину ризикує головою».

І це правда. Підтвердження цьому – статистика втрат пожежників Волинського воєводства з 1926 по 1936 рік: покалічених і обпалених на пожежі – 47, покалічених рук і ніг – 14, загинуло – 2, пошкоджено під час навчань – 71 (один помер), захворіли від переохолодження – 459.

А виникали пожежі на Волині дуже часто. Ось хроніка деяких трагічних пожеж Луцька.

1911-о року загорівся драматичний театр (нині театр ляльок), збудований переважно з дерев’яних конструкцій.

Наступного року така ж доля спіткала готель «Брістоль».

Влітку 1913 року в нічний час спалахнув великий дерев’яний цирк, розташований в центрі Луцька. Сильний вітер розкидав палаючі дошки на сусідні будинки. Вогонь охопив і їх. Окрім пожежників, участь у гасінні брали військові частини. Багато бійців міської пожежної команди отримали травми й опіки, а їх брандмейстер Лук’ян Діонісійович Снітковський через важкі травми та втрату ока змушений був піти у відставку.

Того ж року, але дещо пізніше, згорів великий чотириповерховий млин Л. Даля, розташований у центрі міста (нині там центральна аптека).

Надзвичайно небезпечною була пожежа військових складів на залізничній станції Луцьк в роки Першої світової війни. Гасили її луцькі рятувальники під безперестанну канонаду вибухів снарядів та інших боєприпасів. Лише завдяки надзвичайним зусиллям і мужності особового складу пожежної команди, яку очолював Михайло Снітковський, за допомогою військових частин вдалося врятувати залізничну станцію від руйнівного вибуху.

В 1921 році під час гасіння пожежі у двоповерховому цегляному будинку на вулиці Ковельській у магазинчику на першому поверсі вибухнула бочка з бензином. Впала одна стіна, під руїнами якої загинув пожежний, один отримав страшне каліцтво, а ще двоє, у тому числі й начальник пожежної команди Луцька В’ячеслав Меснер, сильні опіки та пошкодження.

В 1924 році в передмісті Луцька на Гнідаві згорів дотла чотириповерховий млин. Ліквідувати пожежу не вдалося через брак води та пожежно-технічних засобів.

В 1926 році пожежа виникла в п’ятиповерховому млині братів Фрідманів на вулиці Мельничній (нині фабрика «Лучанка»). Лише перший поверх млина був цегляним, а решта чотири – дерев’яними. Через пів години після займання стався вибух борошняного пилу і пожежа набрала катастрофічного розмаху. Вогонь навіть знищив лінійний пожежний хід, залишений без коней за п’ятнадцять метрів від млина. Висхідний потік розпеченого повітря був настільки сильним, що підняв на декілька десятків метрів дах з білої бляхи та відкинув його на сто метрів.

Цього ж року на вулиці Болеслава Хороброго згорів п’ятиповерховий млин Пінчука (нині проспект Волі, будинок педучилища). Пожежа, яка виникла на п’ятому технічному поверсі, швидко розповсюдилася по всьому приміщенню. Саме це, а також мала кількість води та обмежені можливості рятувальників не дали змоги загасити вогонь. Всі зусилля пожежники спрямували на те, щоб він не перекинувся на сусідні будівлі та порятунок декількох вагонів зерна із завальних ям і першого поверху. Сама ж будівля млина згоріла повністю.

Хроніка 1929 року зберегла нам відомості й про пожежу млина Птіца на вулиці Ковельській (нині там макаронна фабрика). Вогнем було частково пошкоджено покрівлю над складами, газогенераторним і механічним. За продумані та рішучі дії під час гасіння млина страхова агенція нагородила луцьких рятувальників.

Однією з найбільш резонансних у довоєнний час була пожежа в луцькому кінотеатрі «Апполо» (другий поверх будинку по вул. Лесі Українки, 15). Трапилася вона літнього надвечір’я 1930 року в переповненому глядачами залі. А розпочалася пожежа в будці кіномеханіка, де загорілася плівка на котушках. Механік викинув охоплені полум’ям плівки за двері, а вони відразу ж пропалили ґонтовий дах розташованого впритул до кінобудки одноповерхового будинку. Через демонстраційний отвір, який не вдалося вчасно закрити, полум’я потрапило в зал і швидко почало розповсюджуватися по низько розташованій стелі. В залі почалася паніка. Через штовханину біля вхідних дверей, про вихідні чомусь забули, десятки людей отримали важкі травми. А кіномеханік після піврічного лікування вийшов з лікарні зі спотвореним до невпізнання обличчям.

У 1934 році під час великої пожежі на вулиці Болеслава Хороброго (нині проспект Волі, навпроти обласної філармонії) на одному з палаючих будинків під рятувальниками провалився послаблений вогнем дах. В охоплене полум’ям приміщення провалилося декілька людей. І серед них заступник начальника Луцької міської пожежної команди Георгій Бродський. Падіння з 12-метрової висоти коштувало йому важких травм голови та хребта. Через хворобу він змушений був тимчасово піти у відставку.

У довоєнний час Луцька міська професійна пожежна частина брала участь у гасінні пожеж не лише у воєводському центрі, але й в інших містах, зокрема Рожищі, Ратне, Дубно. Пожежі подекуди були катастрофічними, охоплювали десятки та навіть більше сотні будинків, Тож відпочивати рятувальникам у ті роки доводилося рідко.

У 1937 році служба в пожежних командах була прирівняна до військової. Попереду ж була війна, могутнє полум’я якої не вдалося загасити ні волинським пожежникам, ні війську Польщі. З вибухами німецьких бомб у вересні 1939 року на вулицях Луцька, Ковеля, Володимира прийшов кінець і довоєнної історії пожежної охорони Волині.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• У Луцьку палає ринок: що відомо
• У Луцьку вночі загорівся господарський навіс (фото)
• Тонни ґрунту, динаміт, канали на десятки кілометрів: як на Волині пів століття тому качали воду з моря в море (фото)
• Найкраща якість – для людей: як у Дубовій Корчмі поблизу Луцька пили пиво наші дідусі й бабусі (фото)