Таємниця топоніма: як загибель польського поручика під Торчином дала назву волинському селу
Назва волинського села Дубичанське, яке первісно називалося «Ліс-Куля», довгий час залишалася загадкою навіть для науковців-топонімістів, адже її походження не було зафіксовано у систематичних словниках.
Однак, завдяки випадково збереженим дитячим спогадам мешканки Затурців, вдалося не лише розгадати дивний топонім, а й пролити світло на кривавий епізод Першої польсько-української війни, пов’язаний із порушенням стратегічного договору між Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським у 1920 році.
У центрі цієї історії – загибель польського офіцера, ім'я якого закарбувалося на Волині як назва поселення, пише газета «Слово правди».
Пошуки в «Ойконімії Волині»
У першому систематичному дослідженні походження назв населених пунктів Волинської області – етимологічному словнику-довіднику «Ойконімія Волині» професора В. П. Шульгача, подано близько 1100 топонімів. Серед них є і назва «Дубичанське», яка, зазначає науковець, первісно звучала як «Ліс-Куля» і зараз є кутком села Смолигів Луцького району. Походження самої назви «Ліс-Куля» в короткому визначенні не було зазначено.
Розгадку вдалося знайти у спогадах жительки села Затурці Дарії Ковальчук (1910–1986). Село Затурці під час Першої світової війни було повністю зруйноване, і мешканці, повертаючись з примусової евакуації («з бігів»), змушені були будувати тимчасові житла (землянки) біля старого тракту, що сполучав Луцьк із Володимиром.
Біля такої землянки, обжитої багатодітною родиною Купріяна Кушніра, було викопано криницю, де часто зупинялися подорожні.
Фатальний марш поручика Ляскулі
Дитяча пам’ять Дарії Купріянівни вихопила цікавий епізод, який стався, найімовірніше, у квітні або травні 1920 року. По «Королівському шляху» рухався у східному напрямку роз’їзд польських жовнірів.
Зупинившись біля криниці, офіцер, вишикувавши підрозділ, віддавав останні розпорядження. У дитячу пам’ять врізалися слова: “Iść odwaźnie! Pan za pana nie chowaċ się!” (Йти відважно! Пан за пана не ховайся!). Ці команди віддавав поручик Laskula.
Цей момент збігся з подіями зламання польською стороною договору, укладеного 21 квітня 1920 року між УНР і Річчю Посполитою (договір між Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським). Польський уряд, проігнорувавши існування УНР, уклав перемир’я з більшовиками.
Поляки йшли відважно, очікуючи, що українська застава на горі перед Торчином складе зброю. Можна лише здогадуватись, що сталася бойова сутичка, адже надвечір польський підрозділ рухався вже в західному напрямку з понуреними головами. На возі лежав убитий поручик Ляскуля, голова якого хиталася з боку на бік.
Топонім як пам'ять
На честь місця загибелі поручика за часів польської влади хутір був названий «Laskula». Після приходу радянської влади назва трансформувалась у «Ліс-Куля», а пізніше – у «Дубичанське».
Досвід, отриманий поляками в цій сутичці, спонукав їх проводити операції з роззброєння вояків армії УНР обережніше та продуманіше. Колишній петлюрівський вояк Нестер Ковальчук згадував, як їхній підрозділ оточили вночі в костелі Затурців і під посиленим конвоєм допровадили до Володимира, звідки повезли вглиб Польщі.
Як бачимо, випадково отримані спогади можуть не лише розгадати окремі топоніми, але й пролити світло на важливі й трагічні історичні події, пояснюючи зв’язок між ними.
Усі отримані матеріали були зібрані та досліджені Віталієм Кушніром із с. Затурці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.