20 років на шахті, а тепер боронить Україну: історія волинського бійця «Свата»

Пан Микола корінний волинянин із майже 20-річним стажем роботи на шахтах Нововолинська.

Пише 100 ОМБр.

«Починав гірником підземним. Потім працював гірничим робітником очисного вибою. Пізніше став машиністом гірничих виймальних машин – «комбайньором», – усміхаючись розповідає Микола.

Станом на початок повномасштабного вторгнення чоловік з військового досвіду мав лише «строчку» у вже далеких 1995-1997 роках. Проте не вагаючись добровольцем попрямував до ТЦК.

«Знаєте, жодна мати сина для війни не народжувала. Але захищати Україну треба. Не чекаючи, поки ворог прийде до нас на Волинь – бо тоді вже буде пізно», – мудро розмірковує пан Микола.

Із самого початку вчорашній шахтар потрапив до лав нашої 100 бригади, де одержав позивний «Сват». Служить чоловік уже понад три з половиною роки – нині на посаді діловода служби ПММ.

Вдома ж на бійця чекає велика родина: батько Микола Степанович, дружина Ірина, теща Надія Василівна, а також двійко дітей – донька Юлія і син Назар.

«Сват» зізнається, що неабияк скучив не лише за рідними людьми, а й за своїми захопленнями – грою у футбол, риболовлею, збиранням грибів:

«Все це ще буде – але пізніше… Нині ж маємо докласти максимальних зусиль і таки додушити того клятого окупанта!» – міркує боєць 100 омбр. – «Розумію, що Перемога буде тяжкою – бо дається вона нам дорогою ціною втрат наших побратимів. Але іншого вибору, аніж здолати ворога, у нас немає».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Як етнічна росіянка «Бабуля» понад три роки боронить Україну у лавах волинської бригади
• Волинський «Лісник» з побратимами за лічені дні повертає у стрій корчі і танки
• Воїнів «волинської сотки» нагородили медалями за оборону Торецька (фото)