Поділитись:

Як етнічна росіянка «Бабуля» понад три роки боронить Україну у лавах волинської бригади

Вівторок, 14 жовтня 2025, 11:24
Як етнічна росіянка «Бабуля» понад три роки боронить Україну у лавах волинської бригади

Пані Вікторія є етнічною росіянкою, народилася і до п’ятирічного віку жила на Уралі.

Потім її батьки переїхали до Володимира-Волинського (так за радянських часів називалося древнє українське місто Володимир).

Здобувши освіту, Вікторія понад 30 років пропрацювала на посаді маніпуляційної медсестри у Ковельській міській дитячій поліклініці.

Як етнічна росіянка «Бабуля» понад три роки боронить Україну у лавах волинської бригади 

«Я виросла на Волині, тут моя земля, тут мої діти народилися. А щодо російського походження навчилася жартувати: мовляв, я неначе Мауглі – виросла у вашій зграї і маю ваш менталітет», – усміхаючись, каже жінка.

На момент повномасштабного вторгнення жінка була матір’ю чотирьох дітей (доньок Катерини, Єлизавети, Олександри та сина Гліба), а також бабусею двох онуків (Акіма й Андрія).

Як етнічна росіянка «Бабуля» понад три роки боронить Україну у лавах волинської бригади 

«Син став на захист Батьківщини у перший день повномасштабки. Мене ж просив лишатися вдома, – розповідає Вікторія, – Та вже 8 березня 2022 року я була в лавах тодішнього 54 об 100 обр ТрО. До війська йшла як медик, але вільної посади в батальйоні за цим напрямком вже не було. Натомість була посада діловода батальйонної служби пально-мастильних матеріалів, на яку я і погодилася. Коли ж «Сталева Сотка» ставала механізованою бригадою, мене запросили в службу ПММ бригадного рівня».

Як етнічна росіянка «Бабуля» понад три роки боронить Україну у лавах волинської бригади 

Чотири місяці тому сержант Вікторія втретє стала бабусею – у сина Гліба народився синок Матвійко:

«Позивний «Бабуля» мала від початків служби. А тепер у мене ще більше підстав на нього – адже я справжня бабуся відразу трьох славних козачат і неабияк тим пишаюся!» – з гордістю каже бійчиня 100 омбр.

Маючи за плечима понад три з половиною роки служби у війську під час війни, пані сержант впевнено зберігає оптимістичний настрій:

«Швидко це не буде. І нам ще доведеться докласти неабияких зусиль. Але я точно знаю, що ця війна закінчиться на нашу користь. У підсумку ми станемо сильнішими на світовій арені. Але навіть після Перемоги легко Україні не буде – бо той придуркуватий сусід нікуди не дінеться».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

Надрукувати
мітки:
коментарів