«Бандерівський сир» із чорнилом каракатиці: як родина з Луцька варить десятки видів крафтового сиру (відео)

Понеділок, 20 жовтня 2025, 22:13

Лучани Сергій і Світлана Федорови вже понад десять років займаються сироварінням. У їхній майстерні в селі Гаразджа поблизу Луцька визріває понад 20 видів сирів із коров’ячого молока – від ніжної моцарели до камамберу, від ароматної гауди до фірмового «бандерівського» сиру.

Про це йдеться у сюжеті «Суспільне Луцьк».

Подружжя працює майже без вихідних – шість, а то й сім днів на тиждень. Історія їхнього сиру почалася не з ферми, а… з маленької позиченої каструлі в луцькій квартирі.

«Ми розпочинали з маленької каструлі. Це були закваски в невеликих об’ємах. Навіть каструля була позичена. Виготовили фету, крем-сир і моцарелу – і все це роздавали друзям і знайомим», – пригадує Світлана.

Коли почався карантин, сім’я перейшла на доставку – і це допомогло втримати справу на плаву. Зараз у їхньому асортименті – десятки сирів, кожен із власним характером, смаком і технологією.

«Ми постійно навчаємось. Наприклад, камамбер піддався нам лише через рік після перших спроб. Дуже багато викидали. Але тепер у нас є і камамбер, і монблан, і сир із пажитником, і мармуровий, і з горішками», – каже сироварка.

Особлива гордість Сергія – «бандерівський сир». Його чорна і червона скоринка символізують прапор УПА. Саме він вигадав рецепт і технологію цього продукту.

«Я робив замовлення на сайті, дивлюся – є чорнило каракатиці, є червоний екстракт. Думаю, візьму, спробую. Так і народився наш “бандерівський сир”», – каже Сергій.

Ідея прижилася: сьогодні цей сир – один із найпопулярніших у їхньому асортименті.

Окрім нього, родина варить белпер (тверді кульки в паприці), сир із кавовим афінажем, гауду в латексному покритті, сири з блакитною пліснявою.

«До речі, сир із блакитною пліснявою нам вдався лише з п’ятої чи шостої спроби. До того його з задоволенням їли… кури й собаки», – жартує Світлана.

Подружжя не боїться експериментів: вигадує нові поєднання, розробляє власні технології, удосконалює процес визрівання.

Їхній робочий день починається о восьмій-дев’ятій ранку і часто закінчується далеко за північ.

«Сир любить увагу. Його треба мити, перевертати, натирати, доглядати. Це, як дитина – залишиш без нагляду, і він одразу образиться», – каже Світлана.

Федорови визнають: починати було важко. На старті – двоє маленьких дітей, два кредити і чоловік, який звільнився з роботи, щоб варити сир. Але ризик виправдався.

«Ми починали в квартирі на дев’яти квадратах. Там і їсти варили, і сир. Було складно, але з кожним роком ми росли, навчались і вдосконалювались», – розповідає Світлана.

Зараз їхні сири купують не лише на Волині — вони мають постійних клієнтів з інших регіонів України.

Попри труднощі, ціни на молоко й інші складники, що постійну зростають, а також втрату частини клієнтів через війну, Сергій і Світлана не здаються. Вони переконані: смак справжнього сиру – у терпінні, любові та чесній праці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: