Знесене кладовище, скарби та церква: що було колись на території луцької «Яровиці» та пивоварні «Земан» (фото)

П'ятниця, 18 липня 2025, 11:11

Якою була луцька Яровиця багато століть тому і які секрети береже – розповіли у виданні «Минуле і сучасне Волині і Полісся: Луцьк в історії Волині та України». 

Яровиця знаходиться практично в центрі сучасного Луцька. До слова сказати, в плані топоніміки питання щодо походження назви «Яровиця» не є однозначним. Так називали невеликий пагорб, розміщений на високому правому березі р.Стир, село, розміщене на цьому ж таки пагорбі, а також річку, яку ми звикли називати Сапалаївкою. Більшість краєзнавців схиляється до думки, саме річка і дала назву історичному району.

Ядро регіону знаходиться в межах сучасних вулиць І.Франка, Яровиці та Набережної. Відомий краєзнавець, дослідник історії Волині О. М. Цинкаловський згадує у своїй праці Яровицю, як село Луцького повіту, розміщене за 1 км від Луцька.

Яровиця – «пригород» міста Луцька

Яровиця згадується в 1545 році як родове село князів Четвертинських. На той час воно є власністю князя Матвія, а в 1570 р. – Богдани Четвертинської. Вона сплачує податок за володіння всім селом, але вже в 1583 р. з частини села сплачує податок пані Бокієва, жінка луцького судді.

Ще одна частина села залишилися у власності Івана Волинця Четвертинського. Пізніше село переходить у власність тринітарського католицького монастиря в Луцьку.

В кінці ХІХ ст., як згадує Цинкаловський, в селі було «24 домів і 136 жителів». Станом на 30-ті роки ХХ ст. Яровиця – «пригород» міста Луцька.

centerКолишнє село під Луцьком Яровиця
 

Церква, кладовище та скарби

Найбільш відоме урочище Яровиця існуванням на його території церкви Вознесіння Господнього. Питання про її датування лишається відкритим. Відомо, що в XVII столітті священники з Яровиці беруть активну участь у громадському житті краю. Замкові акти говорять про те, що яровицький храм впродовж перших десятиліть XVII століття, відігравав важливу роль у консолідації православних верств населення Луцької єпископії в їх опорі проти поширення Берестейської унії.

Одним з таких фактів є лист віленського священника до «Іоана, строітеля церкви Христовой» від 1603 року. В 1617 р. серед засновників Луцького братсва згадується Іоан Федорович Вознесенський Яровицький. Цілком можна припустити, що мова йде про одну і ту ж людину. Цей же Іван Федорович виступає основним фундатором та автором перебудови Свято-Покровської церкви. В пізніший час завдяки, очевидно особистим його заслугам перед громадою, Вознесенська церква отримує щедрі пожертви за заповітами братчиків та багатих прихожан. За часів Хмельниччини, церковна громада на чолі зі священником Семеном Харлецьким брала участь у погромі кляштору святого Бернарда. Тоді до Вознесенської церкви були вивезені костельні дзвони.

Місце розташування церкви пов’язують з кладовищем по вулиці Івана Франка, що донедавна там існувало і було у варварський спосіб знесене 1990 року.

До слова, рхеологічні дослідження на Яровиці почались власне зі скарбу.

В кінці ХІХ ст. на Яровиці було виявлено монетний скарб у горщику, який складався з чеських грошей XIV століття. Перші випадкові розкопки були проведені у 30-ті роки ХХ ст.

Що знайшли на території «Земана»?

 

Перші археологічні розвідки на території тогочасного пивзаводу були проведені польським археологом, директором Луцького музею Яном Фітцке. У невеликій газетній публікації (Wołyń, 1936, № 46), маловідомій в історіографії, дослідник повідомив, що завдяки зацікавленості в історії власника пивзаводу Вацлава Земана, на його ділянці була проведена розвідка і виявлені матеріали неолітитичного періоду та доби бронзи. За деякими даними під час визволення Луцька у лютому 1944 р. на території, де були позапланові розкопки, відбувалися тривалі бої і загиблі були поховані у межах броварні.

centerСім'я Вацлава Земана
 

Давньоруське поселення на даній території було вперше досліджено в 1971 р. при спорудженні Будинку маляти. Ним у котловані при спорудженні виявлено рештки давньоруської землянки з піччю, розвалами кількох горщиків, глиняного тигля з масивною ручкою та отвором біля нього, шматочки олова, остеологічний матеріал. Матеріали того ж часу знайдені в котловані і за межами житла. На думку львівського археолога С. В. Терського тут на рубежі Х–ХІ ст. була майстерня ювеліра.

Населенню Яровиці та її поселень-супутників, розташованих у межиріччі річки Яровиці (Сапалаївки) та Стиру, належали курганні могильники Вульки та Вишкова.

Продовжили дослідження історичного району Яровиця археологічні розкопки проведені Волинською філією ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України в червні 2008 року, на території колишнього консервного заводу (у 1930-х роках – території пивзаводу Вацлава Земана), на території кварталу нової житлової забудови. Дослідження проводились волинськими археологами О. Є. Златогорським та В. Г. Баюком.

Ними було виявлено споруду давньоруського часу (ХІІ-ХІІІ ст.), та господарську яму епохи бронзи (XVI–XI ст.).Також були виявлені фрагменти гончарної та ліпної кераміки вказаного часу. У заповненні ями виявлено також індивідуальну знахідку, що представляє особливий інтерес – бронзове скроневе кільце, прикрасу, виготовлену з тонкого дроту, заокругленого, з розклепаними кінцівками.

Цікавими є індивідуальні знахідки, серед яких – монети XVI–XX ст., заготовки до бронзових браслетів, що датуються епохою бронзи, предмети побуту: гудзики, підківки від чобіт, стилізована бронзова застібка, що датуються пізньосередньовічним часом.

 

Виявлено також залишки давньоруської споруди (ХІ-ХІІ ст.) та виготовлений з цегли склеп початку ХХ століття. Нещодавно було виявлено поховання в художньо оформленому цинковому саркофазі. Окрім зовнішніх прикрас, що погано збереглися, цікавим є приєднане у верхній частині зображення християнського хреста. За зовнішнім виглядом, дане поховання, датоване початком ХХ ст. та було характерним для етнічних поляків, що компактно проживали в місті Луцьку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: