Військову з Луцька росіяни взяли в полон, а побратимів розстріляли на очах (відео)

Про жахливі 8 місяців та 11 днів у полоні, емоції за крок від божевілля та життя після полону розповіла військова з Луцька Алла Сенченко у новому випуску програми «Обличчя війни: Герої серед нас» на телеканалі «Конкурент TV» із ведучою Ангеліною Гущиною.

Як розповіла Алла, у військо вона пішла ще до початку повномасштабного вторгнення. Спочатку була кухарем, а згодом стала стрільцем.

«Людина, яка приходить цивільна, вона зовсім по-іншому виглядає... Коли я подивилася жінок, які вже деякий час контракт мають, і я подивилася в їхні очі змішані, це агресія і біль. От такий погляд. І мені стало жутко. Думаю, чого вони такі? І вони агресивно ставляться до жінок, до речі. А вони кажуть: «Та ми колись добре відносилися, але вони нагліли», – розповіла захисниця.

Але згодом і у її житті на службі сталася прикра історія, після якої жінка вирішила поголити голову, аби задаватися менш привабливою.

«Ну, в мене був такий нехороший досвід насилля. Спочатку було це моральне насилля, потім фізичне, все – безвихід. Людина обіймала високу посаду і дуже впливова була. Коли на тебе націлиться якийсь з пагонами, то ти вже нікуди не дінешся. Ніхто не буде заступатись... Ти що будеш за якусь там бабу воювати чи ще щось? Бо це зразу йому тінь. Якщо ти воюєш за жінку, значить, в тебе якісь інтереси... Це було моє давнє бажання, але коли в тебе така кризова ситуація, ти береш і поголюєш. Ну це не стосується зараз. Зараз це мені так зручно. Потім усвідомила, я так тебе тішила, що це мій вибір і так далі, але на самому корні цього лежать це зробити себе менш замітною, жіночність вбивати в собі. Я потім усвідомила це... Щоб не бути сексуально привабливим», – пояснила жінка.

У полоні

У травні 2024 року у Лимані Аллу Сенченко взяли в полон. Після важких боїв вона із двома побратимами просто лягли спати у літній кухні одного із будинків. А прокинулися вже в компанії російських солдатів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтерці з Луцька заборонили привозити тіла загиблих воїнів: чому (відео)

«Я дуже боялася полону до того, як я попала в нього. Я готова була померти, але я не готова піти в полон...Це муки, розумієте, коли вас будуть катувати, людина не дуже підготовлена на оці випробування такі.

23 травня вранці ми зайняли позиції. Був наступ, але такий був наказ. Для мене дивний він. Я не знаю, чим він продиктований, але звучав такий наказ, що ми маємо прикривати відхід 79-ї бригади, пропустити особовий склад, техніку їхню і пропустити російські танки. І тут я так завісла. Дивно, думаю, дивно, бо вони пройдуть і їх накриє арта наша. Але нашої арти, від слова взагалі, вже не чутно було...» – пригадує Алла.

Двох побратимів Алли росіяни розстріляли. Її забрали на допит.

«Все це в них така жорстокість, наджорстокість, хоча ти не чиниш супротив, бо це без сенсу. Все рівно оце таке хамство. Ну, але ж то ж війна. Хлопців тих застрелили на моїх очах...» – розповідає захисниця.

Їй же довелося під дулом пістолета відповідала на питання під час допиту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нарешті ти не підеш на штурм»: як дружина ветерана з Луцька відреагувала на ампутацію (відео)

«Не боялась померти, я боялася, щоб мене катували, але я не боялась померти. І я спокійно відповідала на ті всі їхні питання», – додає Алла.

Уже перебуваючи в камері Алла Сенченко каже, що була за крок до божевілля.

«В мене був момент, коли я зрозуміла, що я божеволію. Це коли мене привезли вже після тих всіх страшних допитів, привезли вже в Бєлгород... Сиділа в камері і я просто вже почала не реагувала і почала просто колихатися... Я шукала такі позитивні моменти. Ну, блін, на мене не сипить мене тут, ну вб'ють мене. Все, що зі мною зроблять, – це смерть. Була дуже, знаєте, така якась потужна штука в плані того, що вона прокачує твою сутність. Вона настільки тебе оголює. Це, знаєте, як от слої відлітають, це як ото довбеш горіх і до ядра доходиш. І тоді ти оголюєшся, стаєш таким, як ти є», – каже звільнена з полону  лучанка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як розповісти дитині про загибель тата чи мами на війні (відео)

Життя після полону

«Бути на волі – це так цінується. І я потім до життя по-іншому почала ставитися. Ні, я і так любила життя. Не можу сказати. Я любила свободу, я любила життя, я насолоджувалась спілкуванням. Це було. Але це дуже гостро. Ти бачиш ті пташки, ти звертаєш на ту траву, ти насолоджуєшся тим сходом сонця, заходом сонця, дихати...» – ділиться емоціями Алла.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнені з полону – вдома: що треба знати рідним (відео)

У 2024 році Алла звільнилася зі служби. Їй виділили квартиру, вона завела собі вівчарку, та стала учасницею «Ігор нескорених». Наразі навчається на клінічного психолога, аби «давати раду собі спочатку, а потім іншим».

Більше подробиць та щемливих історій – у відео.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• «Це була моя найважча евакуація, я забула все...» – медикиня з Луцька розповіла, як рятувала коханого на фронті (відео)
• «Щоб він приїхав, а в нього все є»: щемлива історія дружини військового, яка відкрила дві кав'ярні у Луцьку (відео)
• «Тут танцюють, а побратими стікають кров'ю... Мозок зламується», – ветеран з Луцька про веселощі в тилу (відео)