Із в'язниці – у військо: захисник у госпіталі Луцька розповів, як 2 тижні добирався пораненим до своїх (фото, відео)
28-річний боєць Юрій Стрельніков отримав поранення у Бахмутському районі на Донеччині, він 14 днів повз полями, поки його знайшли побратими. До ЗСУ чоловік приєднався торік у червні — до цього відбував покарання за грабіж у криворізькій в’язниці.
З січня цього року перебуває на лікуванні в госпіталі у Луцьку, розповів «Суспільному» військовослужбовець.
«Шкода, що так тяжко поранило»
Внаслідок поранення 7 листопада 2024 року біля села Кліщіївка Донецької області боєць втратив ноги та око.
«Останній був – найважчий вихід. Командир взводу передає, що «Рижий» – 200, потрібно забрати тіло. Кинув автомат, рюкзак, почав його тягнути, а потім скид. Роздробило мені праву ногу, а на лівій кусок м'яза вирвало», – пригадує Юрій Стрельніков.
Пораненим під обстрілами йому 14 днів довелося повзти полями Бахмутського району. Каже: весь час був при свідомості. Пив дощову воду, їжу знаходив в бліндажах, пересуваючись окопами.
«Я намагався повіситися, – пригадує поранений захисник. – Але в мене так і нічого не вийшло. Потім прокинувся, на праве око зір повернувся і вирішив, що якщо сьогодні не вилізу, то все. На 14 день я виповз нарешті до своїх».
21 листопада пораненого Юрія знайшли бійці з іншого батальйону. Через два дні його евакуювали.
«Шкода, що так тяжко поранило. А те, що я пішов захищати Батьківщину, я не жалкую. Не хотілося так рано помирати», – розповідає 28-річний юнак.
«З дитинства мріяв стати військовим, але щось пішло не так»
Юрій Стрельніков – родом з села Володимирівка Дніпропетровської області. Навчався в авіаколеджі, але не закінчив і пішов на роботу. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, хлопець працював у піцерії в містах Мирноград та Покровськ на Донеччині.
«Мене не брали тоді в армію через відкрите кримінальне провадження за грабіж. Це так – помилка молодості. Мені дали 5 років позбавлення волі. Я так чекав, коли з'явиться можливість піти на війну й у 2024 році президент підписав указ про мобілізацію засуджених», – говорить Юрій.
Юрій Стрельніков відбував покарання у в’язниці в місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Торік у червні пішов служити на посаду солдата-стрільця 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
«З дитинства мріяв стати військовим, але щось пішло не так. Я завжди хотів боронити Україну. Тим більше, коли вони вже прийшли до мене додому. Дві квартири у нас залишились в Мирнограді, вони розбиті», — каже Юрій.
Боєць з позивним «Стріла» служив на Краматорському і Покровському напрямках. Каже: жодного разу зі штурмів не повернувся без поранення.
«Гази, все летіло, що тільки можна. Просто треба вміти користуватися страхом, – розповідає військовослужбовець. – В Цукурине ми штурмували край посадки. Там було понад 10 цивільних людей, один з них був на колясці. І там під обстрілами я вивіз чоловіка з коляскою, то мати його дякувала».
Після протезування мріє відкрити власну піцерію
Після поранення Юрій чекає протезування на праву ногу та ортез на ліву. На правому оці зір, каже, відновився на 90 %. На ліве око не бачить.
3 січня військового перевезли до Луцька в обласний госпіталь ветеранів війни. Це восьма лікарня в Україні, де лікується боєць. Зізнається: пише вірші.
«Треба чимось зайнять себе. Зараз цей вибір невеликий: телефон, ноутбук і виїхати на вулиці прогулятися. Вірші, в основному, на любовні теми в мене. І натхнення приносить муза», — говорить Юрій Стрельніков.
Після протезування боєць мріє повернутися до улюбленої справи, якою займався ще до початку повномасштабної війни.
«Хочеться відкрити піцерію, займатися улюбленим ділом, щоб з’явилася якась мета в житті. Щоб не потратити цей шанс на якісь дурниці, а дійсно чогось добитися», — каже військовослужбовець на лікуванні.
Юрій Стрельніков додає: після видужання хотів би повернутися до війська, але медики цю думку не поділяють.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.