Боєць волинської «сотки» розповів про найважчий для його підрозділу етап на війні
Михайло Янко на псевдо «Яник» – головний сержант кулеметного взводу 2 механізованого батальйону 100 ОМБр. У перші дні повномасштабного вторгнення захисник разом із молодшим братом пішли захищати країну від окупантів.
Про захисника йдеться на фейсбук-сторінці 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Родом чоловік із села Майдан Ковельського району Волинської області. У перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року – сільський староста прийшов до обійстя Янків з двома повістками. Одна – для тоді ще 24-річного Михайла. Друга – для брата Василя, який на півтора року менший. Обидва чоловіки на той момент вже відслужили «строчку».
«Староста попросив, щоб хтось один із нас взяв повістку і пішов служити, – пригадує Михайло, – Але ми з Василем перезирнулися і зрозуміли: так не буде. Наступного ранку ми вже були в ТЦК – обидва служимо четвертий рік. Я – в «Сталевій сотці». Василь – в одному із підрозділів Нацгвардії», – розповідає старший із братів.
Про свою мотивацію «Яник» говорить коротко і зрозуміло:
«Навіть не уявляю, як би я увесь цей час сидів удома на Волині. Чого чекати? Поки окупанти зайдуть у твою хату, скривдять маму, скривдять сестер?» – говорить він.
Михайло двічі був поранений: перший раз – у Серебрянському лісі, другий – на Покровському напрямку. Та найважчим для підрозділу і для себе особисто називає нинішній етап – битву за Торецьк.
Запорукою успіху на полі бою «Яник» вважає згуртованість колективу:
«Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог просто безсилий!» – говорить захисник.
Тим часом вдома на Михайла та його брата Василя з нетерпінням чекають рідні: мама, дві сестри, а також два молодші брати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.