«Відьма» з волинської «сотки» поєднала службу, кулінарію і навчання в університеті (фото)

Субота, 08 березня 2025, 13:37

Ірина із невеличкого селища Турійська працювала пекарем у Ковелі, але війна привела її до лав волинської «Сталевої сотки».

Про історію жінки йдеться на фейсбук-сторінці 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Ще в школі Ірина мріяла бути психологом, але життєві обставини внесли свої корективи й в результаті жінка здобула фах кухаря. Працювала за спеціальністю в ковельській пекарні. Після повномасштабного вторгнення, за прикладом брата-військового, стала до лав 100 бригади та навіть встигла зробити крок до здійснення мрії.

«Мій брат служить в 14 ОМБр. Я планувала йти у князівську бригаду кухарем, але з початком повномасштабного вторгнення все перегралося. Та я не опустила руки й чекала свого шансу. Одного дня мені зателефонували з військкомату і повідомили, що є вакансії кухарів. Я, не роздумуючи, зібрала речі, підготувала необхідні документи й влітку 2023-го вже була у Ворзелі, де впродовж місяця навчалася основ військової справи. Під час вишколу зі мною зв’язався представник тоді ще 50 окремого батальйону 100 ОБр ТрО і запропонував вакансію кухаря, одразу зазначивши, що в частині дуже теплий колектив, але дуже «спекотно» (на той момент підрозділ виконував бойові завдання на Лиманському напрямку)», – пригадує Ірина.

До слова, саме під час проходження БЗВП жінка отримала свій позивний – «Відьма».

«Позивний я отримала від старшого інструктора у Ворзелі, оскільки, за збігом обставин, ті чи інші речі, про які я говорила, згодом збувалися. В мене є невеликі проблеми з зором, тож перед виїздом на полігон я одягала лінзи та, як наслідок, добре влучала в ціль. Потім побратими жартували, мовляв, наша «Відьмочка» має чотири ока», – говорить Ірина.

Після місячного курсу підготовки Ірина прибула для виконання завдань у Лиман, де обійняла посаду кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення.

«Я знала куди я йду, знала, що це війна, але разом із тим хотілося бути корисною, допомогти хлопцям і було розуміння, що вміння смачно готувати знадобиться й на фронті», – переконана «Відьма».

За півтора року служби жінка побувала разом із підрозділом на найгарячіших напрямках фронту: Лиманському, Покровському та Торецькому. За словами Ірини, були випадки, коли після бойових завдань хлопці приїздили в різних психологічних кондиціях і доволі часто банальна розмова, а також тарілка домашніх млинців робили маленьке диво й повертали нашим хлопцям віру в краще.

Окрім млинців, «Відьма» має у своєму кулінарному арсеналі ще декілька коронних страв, серед яких котлети та український борщ.

Жінка живе за принципом: «Навчатися ніколи не пізно», тож нещодавно Ірина вступила до Волинського національного університету імені Лесі Українки і поєднала, так би мовити, приємне з корисним, адже спеціальністю, яку обрала для себе «Відьма» стала «Психологія».

Поруч з Іриною «служить» чотирилапий друг Джек, або, як називає його жінка, дворняжка-вояка та пухнастий антидепресант.

Вдома ж на Ірину чекає дев’ятирічна донечка, мама та кіт Малиш, якого побратими зі 100 ОМБр подарували на день народження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: