Подобається, як все горить, вибухає: інженер «волинської сотки» пішов у сапери (фото)
У лавах волинської «сталевої сотки» сапером служить боєць із позивним «Магістр».До лав 100 ОМБр Дмитро став у березні 2022 року.
Про це йдеться на фейсбук-сторінці 100 ОМБр Сухопутних військ ЗСУ.
Дмитро служить на посаді головного сержанта інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 100 ОМБр, а за сумісництвом є ще й ТВО командира 1 інженерно-саперного взводу.
Чоловік має псевдо «Магістр», адже свого часу здобув ступінь магістра права, закінчивши бакалаврат і магістратуру Національної академії внутрішніх справ. У 2012-2018 роках служив у Національній поліції України, має спеціальне звання старший лейтенант.
До лав 100 бригади Дмитро став у березні 2022 року.
«Спочатку служив у інженерній роті, а після її переформатування в ГІЗ (групу інженерного забезпечення) пішов у сапери – мені це ближче до душі, – розповідає боєць. – Так подобається, як воно все горить, вибухає».
Як відомо, ніхто не народився сапером. Водночас відбір особового складу в саперні підрозділи є дуже серйозним.
«Ми не можемо взяти випадкову людину і поставити на посаду сапера. Треба мати певні навички і вміння. Бо якщо людина буде відразу пхати руки туди, куди не треба, – у неї не буде цих рук. Розуміння усіх тонкощів саперної справи приходить не так з навчанням, як з досвідом», – пояснює «Магістр».
Робота сапера – постійний ризик. Проте й до цього аспекту можна ставитися з певним почуттям гумору.
«Сапер помиляється двічі у житті. Перший раз, коли обирає свою професію. А друга помилка коштує йому задеколи життя. Про свою першу «помилку» я точно не шкодую – бо люблю саперну справу. А ось щодо другої, то намагаюся робити усе можливе, аби її не припуститися», – каже Дмитро.
Вдома на свого «Магістра» чекають з Перемогою кохана дружина і дві маленьких донечки. А також мама, батько і молодший брат.
До речі, батько Дмитра також воював за Україну – у складі 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого. Проте після важкого поранення і тривалого лікування був звільнений з військової служби за станом здоров’я.
«Магістр» зізнається, що найбільше на війні сумує за своїми донечками, а також за великим захопленням зі свого довоєнного життя – риболовлею.
Чоловік розповідає, як одного разу на Хрінницькому водосховищі (водойма на межі Волинської та Рівненської областей) упіймав настільки величезну щуку, що та просто не помістилася б у невеличкому човні. Тож підтягнувши лускату хижачку до плавзасобу, потримавши її за зябра і «заглянувши в очі»… рибалка відпустив свою здобич.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.