Став інженером: вчитель хімії і географії школи на Волині пішов у ЗСУ (фото)
У лавах волинської «сталевої сотки» служить капітан із позивним «Лукич» – вчитель за професією, інженер за покликанням.
Про захисника-інженера з нагоди Дня інженерних військ розповідають на фейсбук-сторінці 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
До війни Сергій вчителював у школі села Карасин Камінь-Каширського району Волинської області, де навчав дітей основ хімії та географії, проте після початку великої війни став на захист Батьківщини.
Нині капітан із позивним «Лукич» – командир інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення 100 ОМБр.
«Навички, котрі я здобув у цивільному житті, неабияк знадобилися мені на війні. Під час роботи треба добре розумітися на ландшафті тієї чи іншої місцевості, адже він усюди різний: на Волині – один, на сході – інший. Також потрібно орієнтуватися у вибухових речовинах та засобах захисту – тут знання з хімії стали в пригоді», – розповідає Сергій.
Нині «Лукич» разом із побратимами виконують інженерні завдання, спрямовані на підтримку та захист наших підрозділів, а також зниження наступального потенціалу ворога.
В нинішніх реаліях військовий інженер повинен мати хорошу фізичну та психологічну підготовку, адже досить часто доводиться працювати в екстремальних умовах з постійним ризиком для життя. Та й професійна підготовка має бути високою, бо кожну операцію потрібно аналізувати та прораховувати до найменших деталей.
Постійний стрес, на жаль, є невіддільним супутником фахівців-інженерів, втім наш герой знайшов дієвий та корисний засіб від цієї психологічної недуги.
«Гумор та спорт – ось найкращі ліки, які допомагають мені завжди бути в тонусі», – ділиться секретом «Лукич».
Записуючи розмову у переддень професійного свята, у захисника поцікавилися, як він із колегами планують відзначити цю знаменну дату.
«Зараз не до свят. Ми працюємо у цілодобовому режимі, аби наші рідні та близькі спали спокійно та в майбутньому жили у мирній Україні. Тому святкувати будемо вже після Перемоги», – відповів офіцер.
Сергій непохитно вірить у нашу Перемогу і прагне швидше разом із сином Анатолієм, який також боронить Україну, повернутися на рідну Любешівщину, де на нього чекає дружина, донька та двоє онуків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.