Поділитись:

Що приховують закинуті казарми у Луцьку та чому там кричать люди

Понеділок, 12 серпня 2024, 14:00
Що приховують закинуті казарми у Луцьку та чому там кричать люди

Закинуті старі споруди у Луцьку завжди здавалися такими таємничими. Адже колись, ще за часів давніх богів, а може не давніх і не богів, у кімнатах покинутих будівель вирувало життя. Одним з таких є приміщення на перетині вулиці Львівської та Червоного Хреста.

Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» навідалися до старовинної пам'ятки, аби пригадати її історію та розповісти, чому... на вас там накричать.

Зараз і не скажеш, що там щось і вирувало, бо ж будівля, м'яко кажучи, у негарному стані. З даху де-не-де падають частини покрівлі, з вікон – рами та скло. Територія поблизу – суцільні хащі, у які просто так навіть не зайдеш. Якщо раніше тут хоч траву косили, то тепер і цього вочевидь не роблять.

Вхідні дверіВхідні двері

Задня частина будівлі, біля якої поросли кущіЗадня частина будівлі, біля якої поросли кущі

Будівля старого госпіталюБудівля старого госпіталю

Проте, як кажуть місцеві, це не заважає людям з різними залежностями чи дуже допитливим підліткам тинятися поряд, а то й у самій будові. Зокрема, цю територію часто полюбляють відвідувати саме наркозалежні. Такі висновки робимо з чималої кількості дивних речей під стінами, які вони тут лишили на згадку про себе.

Але варто зауважити, що зараз пролізти у будівлю практично неможливо. Якщо ще десь з рік тому ви могли просто залізти у вікно першого поверху чи банально відкрити важкі дерев'яні двері, то зараз там дебелі залізні ґрати, які ще треба постаратися відсунути. Ми цього, звісно, не робили, але з огляду на пошкоджені металеві конструкції, комусь це таки вдавалося.

Заржавілі ґрати на вікнахЗаржавілі ґрати на вікнах

Ринва, яка уже не працюєРинва, яка уже не працює

Частина стіни покинутої спорудиЧастина стіни покинутої споруди

Обдерті стіниОбдерті стіни

Виступ у будівліВиступ у будівлі

Цю величезну будівлю звели ще у 1850 році. Містянам вона відома як колишня казарма, хоча будували її під госпіталь. Але прийшли «совєти» й все переробили як їм треба.

«У 1850-х роках госпіталь збудували. Свого часу тут лікувалися солдати Охотського, Дніпровського, Камчатського та Ізюмського гусарських полків. У 1922 році в колишньому госпіталі утворили католицьку духовну семінарію. А через 12 років побудували й семінарський костел. Він ще зберігається неподалік Після Другої світової територію навколо семінарії почали використовувати для розміщення військових частин», – писав історик Олександр Котис для Хронік Любарта.

Згодом потреба у частинах відпала і будівля почала стояти пусткою. Зараз вона перебуває на балансі Волинського національного університету імені Лесі Українки. Хотіли робити тут студмістечко, а будівлю госпіталю – реконструювати та зберегти. Мовляв, історична пам'ятка, тому гуртожитки з неї зробити не можна.

«Нам гостро необхідно побудувати два гуртожитки. Ми зараз плануємо відбудувати казарму, яка там є. Бо казарма за самим договором передачі земельної ділянки була прописана таким чином, що її мусово було зберегти як історичну пам’ятку. Аби елементарно тут можна було зробити ремонт, аби довести її (будівлю, – ред.) до пуття, щоб тут воно на голову не падало, це вже величезний об’єм і величезні кошти. Уже не кажучи про те, що треба буде чимось наповнити споруду, якось запустити це все», – розповідав проректор з матеріально-технічного забезпечення ВНУ імені Лесі Українки Анатолій Федонюк 12 каналу.

Графіті на даху будівліГрафіті на даху будівлі

Частина корпусу будівліЧастина корпусу будівлі

Частина споруди визирає з-за деревЧастина споруди визирає з-за дерев

Побиті віконні рамиПобиті віконні рами

Але через вже традиційну причину – «нема грошей» – ніхто тут нічого не робить, а приміщення продовжує руйнуватися. Припускаємо, що навіть коли й дійдуть руки полагодити й відновити споруду, то обійдеться це в дуууже немаленьку копійку. Адже з кожним днем, кожним проливним дощем, пожежею та кожним хуліганом, якому цікаво понищити стіни, – вартість відновлення росте.

До речі, щодо хуліганів. Коли ми ходили фотографувати будівлю, нарвались на дуже колоритного охоронця. Не встигли переступити поріг його «обійстя», як на нас уже полились звинувачення у шпигунстві. Лайка, погрози викликати поліцію та 10 хвилин криків. Хоча ми просто підійшли запитати, чи можна потрапити в середину. Якщо ж вам теж цікаво, що ховають ці стіни, то будь готові до розмови на підвищених тонах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів