Поділитись:

Храм луцьких євреїв на світлинах 100-річної давності (фото)

Неділя, 07 липня 2024, 15:18
Храм луцьких євреїв на світлинах 100-річної давності (фото)

Єврейське населення в Луцьку ще від ХVI століття було досить численним. Найбільш масове їх переселення на Волинь спрямовувалося із Польського королівства з кінця ХV в наступні століття. Вітовт Кейстутович дарував євреям значні права та вольності. З-поміж іншого, дозволив обирати власних суддів, вільно торгувати за умови сплати усіх належних мит.

Про це пише краєзнавиця Оксана Штанько для ІА Волинські новини.

На початках обживання громади у Луцьку, територія, де проживали євреї, іменувалася Жидівщиною (в ареалі річки Жидовинки).

На думку краєзнавця міжвоєння Адама Войнича, ще за часів руських князів (Володимира Мономаха) зайняті луцькими євреями (в актових документах і тогочасній самоназві – жидами) терени сягали Жидичина. Звідки, ймовірно, і походить назва села. Згодом вони оселились на території міського острова. Займалися торгівлею, митною справою, орендуванням корчм, полів, ставів не лише в Луцьку, але й у сусідніх повітах.

Центром релігійного, культурного й суспільного життя євреїв Луцька була Велика синагога. 

5 травня 1626 року король Сиґімунд ІІІ дарував євреям Луцька вольність на відбудову старої синагоги. Дозвіл на зміцнення й побудову камʼяних мурів старої деревʼяної божниці аргументувався необхідністю захисту міста від ворогів й огляду на пожежну безпеку в Луцьку («бажаючи тому місту найкращої оборони від неприятельських набігів та небезпеки вогню, дозволяємо»). Відтак синагога, окрім власне сакральної (духовної), виконувала й оборонну функцію.

Мури нової єврейської божниці, відповідно до привілею, зводились на старому місці. За висотою будівля мала бути ідентичною до попереднього деревʼяного храму. На даху новозбудованої синагоги луцькі євреї з усіх чотирьох сторін за власний кошт повинні були розмістити армати. У час небезпеки – забезпечити й вибрати з-поміж себе осіб для оборони. 

Божниця використовувалася за релігійним призначенням до Другої світової війни. У 1942 р. будівлю підірвали. Згодом уцілілі частини храму слугували спортивною залою.

Який вигляд мала синагога луцьких євреїв більш аніж століття тому, дозволяють частково простежити світлини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.

Синагога, друга половина ХІХ століттяСинагога, друга половина ХІХ століття

Божниця луцьких євреїв на поштівці початку ХХ століттяБожниця луцьких євреїв на поштівці початку ХХ століття
 

Старожитні двері Великої синагоги, XVIII століття (можливо, – від побудови у
1620-х роках)Старожитні двері Великої синагоги, XVIII століття (можливо, – від побудови у 1620-х роках)
 

Синагога на фото Генрика Поддембського, міжвоєнняСинагога на фото Генрика Поддембського, міжвоєння
 

Інтер’єр храмуІнтер’єр храму
 

Деталі внутрішнього оздоблення синагоги, фото 1930-х роківДеталі внутрішнього оздоблення синагоги, фото 1930-х років
  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів