Храм луцьких євреїв на світлинах 100-річної давності (фото)

Єврейське населення в Луцьку ще від ХVI століття було досить численним. Найбільш масове їх переселення на Волинь спрямовувалося із Польського королівства з кінця ХV в наступні століття. Вітовт Кейстутович дарував євреям значні права та вольності. З-поміж іншого, дозволив обирати власних суддів, вільно торгувати за умови сплати усіх належних мит.

Про це пише краєзнавиця Оксана Штанько для ІА Волинські новини.

На початках обживання громади у Луцьку, територія, де проживали євреї, іменувалася Жидівщиною (в ареалі річки Жидовинки).

На думку краєзнавця міжвоєння Адама Войнича, ще за часів руських князів (Володимира Мономаха) зайняті луцькими євреями (в актових документах і тогочасній самоназві – жидами) терени сягали Жидичина. Звідки, ймовірно, і походить назва села. Згодом вони оселились на території міського острова. Займалися торгівлею, митною справою, орендуванням корчм, полів, ставів не лише в Луцьку, але й у сусідніх повітах.

Центром релігійного, культурного й суспільного життя євреїв Луцька була Велика синагога. 

5 травня 1626 року король Сиґімунд ІІІ дарував євреям Луцька вольність на відбудову старої синагоги. Дозвіл на зміцнення й побудову камʼяних мурів старої деревʼяної божниці аргументувався необхідністю захисту міста від ворогів й огляду на пожежну безпеку в Луцьку («бажаючи тому місту найкращої оборони від неприятельських набігів та небезпеки вогню, дозволяємо»). Відтак синагога, окрім власне сакральної (духовної), виконувала й оборонну функцію.

Мури нової єврейської божниці, відповідно до привілею, зводились на старому місці. За висотою будівля мала бути ідентичною до попереднього деревʼяного храму. На даху новозбудованої синагоги луцькі євреї з усіх чотирьох сторін за власний кошт повинні були розмістити армати. У час небезпеки – забезпечити й вибрати з-поміж себе осіб для оборони. 

Божниця використовувалася за релігійним призначенням до Другої світової війни. У 1942 р. будівлю підірвали. Згодом уцілілі частини храму слугували спортивною залою.

Який вигляд мала синагога луцьких євреїв більш аніж століття тому, дозволяють частково простежити світлини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.

Синагога, друга половина ХІХ століття

Божниця луцьких євреїв на поштівці початку ХХ століття

Старожитні двері Великої синагоги, XVIII століття (можливо, – від побудови у 1620-х роках)

Синагога на фото Генрика Поддембського, міжвоєння

Інтер’єр храму

Деталі внутрішнього оздоблення синагоги, фото 1930-х років

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Залитий водою краєвид з «плавучою конструкцією»: Луцьк 100 років тому з незвичного ракурсу (фото)
• Луцьк в руїнах: показали розгромлений центр міста в роки Другої світової війни (фото)
• Після І Світової війни вже не було: показали старовинні двері Великої синагоги в Луцьку (фото)
• Який вигляд мав район «Жидівщини» у Луцьку (фото)