Нові святі та інші дати: луцький священник розповів про зміни в церковному календарі
Священний Синод 14 липня 2024 року додав у церковний календар ПЦУ кількох святих – українських і прославлених іншими Помісними Церквами, виключив низку московитських дат і традицій, а також зробив уточнення.
Про те, чому в Православній Церкві України ухвалили такі зміни, розповів викладач Волинської православної богословської академії протоієрей Василь Клочак.
«Після анексії Київської Митрополії російською церквою, її представники усіма можливими способами намагалися скасувати наші церковні традиції, вносили в календар імена своїх святих», – зауважує священник.
Тож такі зміни є виваженими й актуальними.
«Це теж декомунізація. Ми вертаємося до своїх джерел, до своїх витоків. Раз наша Церква взяла напрямок на самостійність, на помісність, ми повинні повертатися до тих традицій та звичаїв вшанування святих, які в нас раніше були. Їх московська церква колись навмисне скасувала, аби стерти пам’ять та зв’язок із минулим», – підсумував священник.
Рішення Священного Синоду:
1. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святого праведного Миколая Кавасили (1397/98) – днем пам’яті встановити 20 червня. Святий праведний Миколай Кавасила був видатним і плідним церковним письменником, богословом, учасником Константинопольського собору 1351 року, де захищав православне вчення святителя Григорія Палами. 3 червня 1982 року канонізований Елладською Православною Церквою.
2. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я преподобного Іоана Кукузеля, піснеписця (бл. 1360) – днем пам’яті встановити 1 жовтня. Преподобний Іоан був ченцем на Святій горі Афон, видатним церковним композитором, автором багатьох піснеспівів. Він розвинув мелодику візантійського церковного співу і удосконалив нотацію.
3. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Феофілакта, архієпископа Болгарського (1107) – днем пам’яті встановити 31 грудня. Святитель Феофілакт був архієпископом міста Охрида, плідним письменником і богословом, а особливою його працею є тлумачення Священного Писання, яким Церква послуговується і нині.
4. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Філарета, митрополита Київського і Галицького (1857), що в Дальніх печерах спочиває – днем пам’яті встановити 21 грудня, день упокоєння. Також додати ім’я святителя до Собору преподобних отців, що в Дальніх (Феодосієвих) печерах спочивають.
5. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я святителя Іоакима (Пані), патріарха Олександрійського (1448-1567) – днем пам’яті встановити 17 вересня. Святитель прожив 119 років земного життя, відзначався аскетизмом і благочестям.
6. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України ім’я преподобного Іони Київського (1902) – день пам’яті встановити в день його блаженної кончини 9 січня.
7. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України пам’ять святих отців IV Вселенського Халкидонського собору (451) – день вшанування встановити 16 липня.
8. Внести до церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України пам’ять освячення собору Святої Софії у Києві – днем свята встановити 4 листопада. Цей спогад зник з українських видань місяцесловів після анексії Київської Митрополії Московським патріархатом у XVII столітті. З огляду на важливість собору Святої Софії у Києві для українській історії, його виняткове значення за понад тисячолітню історію Православної Церкви України, встановити згадку освячення цього собору – за зразком згадок про освячення і оновлення інших особливо видатних храмів.
9. Замість перехідного свята у неділю Всіх святих день вшанування ікони Божої Матері «Непорушна стіна» встановити 4 листопада – в день освячення собору Святої Софії у Києві. Оскільки в Україні історія чудотворного образу пов’язана з іконою Богородиці-Оранти зі склепіння собору Святої Софії у Києві, надалі іменувати цей образ «Ікона Божої Матері «Оранта-Непорушна стіна».
10. Встановити окремий день пам’яті святого благовірного князя Аскольда, першомученика Київського (882), у святому хрещенні Миколая – 14 липня, перед святом Хрещення Руси-України.
11. Встановити окремий день пам’яті святителя Іларіона, митрополита Київського (ХІ), – 21 жовтня, в день його небесного покровителя. Святитель Іларіон – перший митрополит і перший русин на цій кафедрі, обраний і поставлений собором руських єпископів. Автор церковних творів – «Слово про закон і благодать», «Молитва» та «Сповідання віри».
12. День пам’яті благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, відповідно до календарних уточнень, встановити у день його блаженної кончини – 10 квітня.
13. День пам’яті преподобної Ангеліни, правительки Сербської (1520) встановити в день її блаженної кончини – 30 липня.
14. День пам’яті великомучениці Злати (Хриси) Мегленської (1795) встановити в день її блаженної кончини – 18 жовтня.
15. День пам’яті преподобного Гавриїла Афонського (1901) встановити в день його блаженної кончини – 19 жовтня.
16. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 14 лютого день перенесення мощей мучеників благовірного князя Михаїла Чернігівського і боярина його Федора (1578), оскільки це було примусове вивезення мощей святих з Чернігова до Москви за наказом царя Івана Грозного.
17. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 22 квітня день перенесення мощей благовірного князя Всеволода, у святому хрещенні Гавриїла (1834), оскільки це є місцеве свято у м. Псков з нагоди перенесення мощей від попереднього місця спочинку до головного храму міста.
18. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 22 жовтня згадку Казанської ікони Божої Матері, оскільки це місцеве святкування було встановлено в Московській державі на згадку про «звільнення Москви від поляків» у 1612 р.
19. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 17 серпня згадку Свенської ікони Божої Матері, оскільки це є місцеве свято РПЦ. Цей день святкування було встановлено у Російській імперії в 1815 році на згадку про визволення м. Брянська від «нашестя наполеонівських військ у 1812 році».
20. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 28 червня згадку ікони Божої Матері «Троєручиця», оскільки це місцеве святкування встановили в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1661 р.
21. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 13 жовтня згадку ікони Божої Матері «Іверська», оскільки це локальне (місцеве) святкування встановили в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1648 р.
22. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 13 серпня згадку Семистрільної ікони Божої Матері, оскільки саме ця дата святкування є місцевою в Росії і її було встановлено на згадку про визволення м. Вологди від чуми в 1830 р.
23. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 1 вересня згадку ікони Божої Матері Чернігівсько-Гефсиманська (1869), оскільки це локальне свято РПЦ. Православна Церква України шанує Чернігівсько-Іллінську ікону Божої Матері на загальноцерковному рівні. Чернігівсько-Гефсиманська ікона – це список Чернігівсько-Іллінської шанованої ікони Божої Матері, який подарувала поміщиця Олександра Філіпова новоутвореному Чернігівсько-Гефсиманському скиту Троїце-Сергієвої лаври в м. Сергієв Посад Московської області, який було в 1921 році закрито радянською владою, а нині на більшій частині території колишнього скита розміщується російська військова частина.
24. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 1 серпня свято Всемилостивого Спасителя (Спаса) та Пресвятої Богородиці (1164), яке встановлене в РПЦ і присвячене на згадку перемоги Суздальського князя Андрія Боголюбського над волзькими булгарами.
25. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 5 липня згадку знайдення мощів преподобного Сергія, ігумена Радонезького (1422), як місцеве свято РПЦ.
26. Вилучити, як місцеве свято РПЦ, з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 24 серпня згадку перенесення мощів святителя Петра, митрополита Київського, всієї Руси чудотворця (1479), оскільки це було перенесення з одного собору московського Кремля в інший.
27. Вилучити з церковного календаря загальношанованих свят Православної Церкви України 31 березня пам’ять митрополита Московського Іони, який титулував себе митрополитом Київським. Митрополит Іона всупереч канонам, без соборних рішень і благословення Вселенського Патріарха розділив Київську Митрополію, утворивши фактично окрему Московську, і після цього намагався встановити контроль над Київською кафедрою, де було поставлено іншого митрополита.
28. Перейменувати у церковному календарі загальношанованих свят Православної Церкви України 27 травня день Перенесення мощей святителів Київських: Кипріана, Фотія та Іони (1472) на день Знайдення мощей святителів Київських Кипріана та Фотія (1472).
29. Рішенням №17 Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) від 27 липня 2022 року відбулося прославлення шанованої Манявської ікони Божої Матері «Ізбавительниця». Відповідно до норм української мови надалі в календарі вживати назву ікони «Манявська ікона Божої Матері «Визволителька».
30. Щодо поминання померлих у Пасхальний період, так званої Радониці – в Українській Православній Церкві існує благочестива традиція поминати померлих після свята Пасхи. Згідно з місцевими традиціями у різних регіонах України найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка і до понеділка Фоминого тижня. У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий і третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період. Традиція Радониці саме у вівторок Фоминого тижня перейшла до нас із російського календаря. В Україні це був зазвичай весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання – проводи, поминки або гробки. Враховуючи викладене вище позначити 2-й тиждень після Пасхи, починаючи від Фоминої неділі, як «Тиждень поминання померлих (Проводи)».
31. Щодо титулування за чинами святості. У традиції Римо-католицької Церкви канонізацію святого проводять у два етапи: беатифікація (зарахування до лику блаженних) та власне канонізація (зараховування до лику святих). У православній традиції два відомих західних отці Церкви титулуються блаженними: це блаженний Августин Іпонійський та блаженний Ієронім Стридонський. З метою уніфікації іменувань надалі вживати властиві православній традиції назви чинів святості, відповідно до чого в календарі вживати назви «святитель Августин Блаженний, єпископ Іпонійський» та «преподобний Ієронім Блаженний, Стридонський».
32. Щодо згадки у церковному календарі загальношанованих свят Православної Церкви України 10 лютого пам’яті преподобної княгині Анни Новгородської. У офіційних джерелах РПЦ помилково і неправдиво вона ототожнюється з дружиною благовірного князя Ярослава Мудрого Інгігердою, в хрещенні Іриною, яка нібито після смерті чоловіка стала черницею у Новгороді з іменем Анна, там упокоїлась і там зберігаються її мощі. Ці відомості є недостовірними, адже вік княгині Анни Новгородської на момент смерті, згідно з даними наукових досліджень її тіла, є значно молодшим, ніж мав би бути у дружити князя Ярослава. Українськими дослідниками доведено, що княгиня Інгігерда, у хрещенні Ірина, померла у Києві і похована була у соборі Святої Софії в одному саркофазі з князем Ярославом. Її останки і досі спочивають у Святій Софії в Києві. Тому княгиню Анну Новгородську не може бути ототожнено з княгинею Іриною-Інгігердою, однак враховуючи, що Новгородське князівство було частиною Київської держави, залишити згадку про неї у церковному календарі.
33. З метою гідного пошанування однієї з видатних святинь Київської держави, ікони Божої Матері Вишгородської, за поданням архієпископа Вишгородського Агапіта замість святкувань 8 липня і 22 жовтня встановити додатковий день її шанування 14 жовтня.
Цього дня були й інші ухвали. Зокрема, з нагоди Хрещення України-Руси та Дня української державності Священний Синод звернувся з посланням до українського народу. В ньому ієрархи наголосили про важливість цих двох дат та закликали усіх православних нашої держави до єднання навколо Київського престолу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: