Коні, рибалка та жарти: як на Волині реабілітуються поранені воїни (фото)
Верхи на конях та гуртом у бричці, з рибальською вудкою на пірсі, з цигаркою споглядаючи озерний краєвид, з незмінними чоловічими жартами і дорожнім пилом на милицях – такою була нова подорож для українських військових, які проходять реабілітацію на Волині.
Про це у п'ятницю, 7 червня, повідомила у фейсбуці пресслужба Волинської ОВА.
Двадцять вісім воїнів, які лікують поранені війною тіла, також потребують підтримки для зраненого духу. Задля них відбулась друга цьогоріч соціально-відновлювальна поїздка, організована обласним департаментом економічного розвитку, зовнішніх зносин та з питань туризму і курортів Волинської ОДА.
Цього разу зустрічало своїх захисників село Шепель. Подорож цікавинками Волині розпочалась ще в автобусі, адже серед військових – не лише волиняни, а й жителі Чернівців, Кам’янця-Подільського, Чернігівщини. Екскурсовод Анастасія розповіла про свято моря, яке запровадили собі лучани – попри фактичну відсутність моря на території Волині. Легенду про двох упертюхів-монахів, що повертаючись таємно із Монастиря бригідок – потонули у каналізаційних проходах, не бажаючи поступатися дорогою. Про розбудову міста Луцька і прилеглих територій, через яку осушили річку Стир, ширина плеса якої сягала до 100 метрів. А також про ковельчанина Михайла Вашинського, який став голлівудським режисером, одружився з італійською графинею та відкрив світу таких зірок кіно, як Одрі Хепберн і Софі Лорен.
Тим часом у селі Шепель на своїх візитерів уже гостинно чекали в місцевому Будинку культури. Шепельскі господині приготували захисникам щедре частування.
«Здобні гусочки випікались у справжній сільській печі, аромат стояв – на цілу вулицю», – з вдячністю до односельчан розповіла очільниця БК Оксана Козловська.
У школі для кожного із воїнів підготували теплі та щирі дитячі малюнки. А майстриня із Княгининка провела майстер-клас із творчого розпису. Хтось захоплено, а хтось без поспіху та обережно розфарбували символічні дерев’яні брелоки.
«Пташки, ангелики, тризубчики, будиночки та Україна – що кому ближче до душі», – роздавала творче приладдя Ірина Сардак.
Представники обласного Центру зайнятості дали практичні поради щодо можливостей для ветеранів, військовослужбовців та їхніх родин у здобутті нової спеціальності, участі у грантових програмах на підтримку власної справи та працевлаштування. Також військові мали змогу дізнатись про освітні програми від речника ЛНТУ, особливості аспірантури, наявні спеціальності, вступ і перекваліфікацію.
Вітали воїнів яскраві і співочі «Княгининські хорошухи», народний аматорський фольклорний колектив. Ліричні, запальні, надихаючі пісні знайшли відгук у кожного із слухачів. «Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець – той здобуває світ!».
Чорнявий та широкоплечий Андрій із Камінь-Каширського району, з обличчя якого майже не сходить усмішка, вправно керує своїм колісним кріслом і щораз смішливо перепитує, чи всюди можна зі своїм транспортом.
«Та ви серед нас найшвидший!», – кажуть йому.
«А що мені? Доки інші дивляться та думають, я роблю!», – посміхається Андрій і при нагоді передає вітання своїй родині у Старі Червища. Андрій втратив у війні ногу, та не втратив гідності – стоячи вшановує пам'ять полеглих побратимів під час хвилини мовчання, на милицях долає той шлях, де не проїде його «транспорт».
Валентин із Чернігівщини має ампутацію руки. Під його зашитим пошрамованим коліном, натрудженим відстанню, поволі збирається червона цівка крові. Валентин ще пристосовується по-новому тримати рівновагу, тому кроки його схожі на своєрідний танець. Але він без страху годує цукром коней, шукає вздовж озера нові стежки та вихоплюється верхи на коня.
Коні у кінному клубі «Антарес» особливі. Є врятовані, є травмовані, привезені із зони бойових дій – у кожного з них своя історія, як в чоловіків у військовому пікселі.
Як от дивом врятована Стелла, одна з небагатьох, хто лишився після розстрілу і спалення Гостомельської стайні. Або невисокий тихий Лесик, в якого досі на потилиці рубець від ланцюга, на якому він тягав рублений ліс у Карпатах. Тепер усі вони в безпеці й любові, і щедро відплачують цим у відповідь своїм опікунам та гостям.
«Везіть хлопців обережно, як кришталеві вази», – примовляє до своїх коней тренер з іпотерапії та власниця клубу оздоровчої верхової їзди «Антарес» Антоніна Гордійчук.
«Та я їздив сто год!», – відказує Валентин вже у сідлі.
«Везіть їх, як на бойові!», – гукає Ілля з Кам'янець-Подільського, коли решта чоловіків рушають до озера у бричці, правленою двійком коней.
«Передавай за проїзд», – лунає серед гурту.
«А я по УБД!», – військові регочуть у відповідь.
Заняття з конями вподобали усі – бо який же козак без коня? Дехто вже має досвід іпотерапії, хтось займався кінним спортом у мирному житті. До тварин горнуться усі, без виключення і місцевий грубий кіт теж не лишається без уваги.
«З тваринами, воно легше, – зізнається чернівчанин Стас, лагідно тримаючи котиська. – У нас на позиції теж був кіт. З ним і поговорити можна було».
Чоловіки поруч ствердно хитають головами, згадуючи своїх фронтових улюбленців. А кіт тим часом довірливо дрімає на кремезних руках Станіслава..
«Кожен із цих чоловіків – людина зі своєю історією та людина з великої літери. Ми щиро сподіваємось, що цей своєрідний відпочинок також поліпшить їхнє фізичне та психологічне здоров’я. Ми плануємо і надалі розробляти подібні маршрути. І вкотре, також у такий спосіб, хочемо подякувати військовослужбовцям за наш захист. Дякуємо за вашу силу духу, бажаємо швидкого відновлення та обов’язкової перемоги!», – поділилась думками організаторка поїздки, начальниця відділу туризму та курортів обласного профільного департаменту Інна Слободюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.