«Приїхав тоді, коли мав, тільки не так»: історія вдови бійця з Волині, волонтерки Анни Циплюк (відео)
![«Приїхав тоді, коли мав, тільки не так»: історія вдови бійця з Волині, волонтерки Анни Циплюк (відео)](/media/cache/88/c4/88c41b2bd7933aa76d3590f05d86ec9e.webp)
34-річна Анна Циплюк з села Городище Луцького району – вдова Олександра Вдовича, бійця 53-го батальйону 100-ї окремої бригади. Її чоловік був командиром відділення стрілецького взводу, загинув 23 січня цього року біля села Діброва Луганської області.
Суспільному Анна Циплюк розповіла: після цього бойового чергування коханий мав їхати додому, у відпустку.
«Сашко пішов не у свою зміну з двох причин: до побратима приїхала дружина і щоб швидше попасти додому. Дрон навів мінометний обстріл, він отримав поранення в голову. Приїхав тоді, коли мав приїхати, тільки не так», – каже жінка.
![Світлина, нагороди та сумка, з якою був на останньому чергуванні боєць Олександр Вдович — в одній з кімнат будинку, лютий 2024 року.](/media/cache/00/34/003456809025d598aae47c2b5578cba2.webp)
Жінка пригадує: зранку у перший день повномасштабного вторгнення Олександр пішов до військкомату, а вона – волонтерити.
Нині Анна Циплюк – волонтерка руху «Меценати для солдата» та проєкту «Діти небесного легіону», який опікується дітьми загиблих військових. У жінки є дві доньки від першого шлюбу, її перший чоловік був учасником АТО, загинув в ДТП.
![Анна Циплюк з доньками Оксаною і Юлією, серпень 2022 року.](/media/cache/ee/4e/ee4e5ad9027d38884863992fce6e5c53.webp)
«З повномасштабною війною мені здавалося, що якщо я буду допомагати, я не буду мати тієї втрати. Не вберегла, не захистила», – говорить вдова.
Анна Циплюк розповіла: познайомилася з Олександром Вдовичем у липні 2017 року під час спільних чергувань «Самооборони Волині» нічним Луцьком, згодом почали жити разом. Пара встигла одружитися у травні 2022 року. Весілля, говорить Анна, планували уже після перемоги.
![Анна Циплюк і Олександр Вдович під час патрулювання на фестивалі «Бандерштат», серпень 2019 рік](/media/cache/d8/74/d8747cbc89a5140624dd6878221adb1c.webp)
«Було багато моментів – цікавих, класних. На жаль, було. Мені досі не віриться. Я почала вишивати рушник, який нам мала простелити на щасливу дорогу в шлюбі мама мого Сашка. Тепер я вишиваю йому в останній подарунок на хрест», – зізнається жінка.
![Рушник, який вишиває Анна Циплюк.](/media/cache/3c/d4/3cd4dab893b85f1e3897889fb4d0f547.webp)
Торік влітку у селі біля Луцька Анна і Олександр придбали власний будинок, про який довго мріяли.Але війна, каже жінка, усе зруйнувала.
«Пів року, як купили будинок, в якому мало оселитися щастя. Він стільки всього собі напланував, що навіть я не знаю його планів. Мені досі здається, що я буду мити посуд, а Сашко зайде у ворота. Він так мріяв про той будинок... На жаль, тільки 10 днів він в ньому був», – говорить Анна.
![Будинок у селі Городище Луцького району, який пів року тому купили Анна та Олександр.](/media/cache/39/3d/393d0d5d354aaf39407d4f7cb906b4a0.webp)
Волинянка зізнається: важко переживає втрату Олександра. Тому зараз тимчасово відійшла від волонтерських справ.
«Я знаю, що мені не дадуть опустити руки: ні Руслан Теліпський (волонтер), ні друзі, ні інші дівчата. Вже мені всі пишуть: ти нам потрібна. Але я дала собі час відпочити. Напевно, тепер моєю реабілітацією буде наш будинок», – говорить вдова і волонтерка Анна Циплюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
![](/static/konkurent/img/icons/c_facebook.png)
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.