Паралімпійські ігри, або Як у Луцьку отримати посвідчення особи з інвалідністю
З кожним днем людей з інвалідністю в нашій країні, зокрема й у Луцьку, на жаль, стає все більше. Опісля боротьби за здоров'я або ж навіть життя, на них чекає боротьба бюрократична. Бо ж отримати документ, який гарантує безкоштовне лікування та інші соціальні зручності не так уже й легко.
Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» вирішили дізнатися, на скільки довгим та тернистим є шлях людини з інвалідністю для отримання посвідчення. Через які перепони доведеться пройти й загалом, що потрібно, аби отримати такий документ.
Для цього ми поспілкувалися із людиною, яка безпосередньо пройшла цю, з її слів, нелегку дорогу. Й, так би мовити, з перших уст може розповісти, як усе відбувається.
Софії Красовській нещодавно виповнилося 25 років. Минулого року вона перенесла операцію на серці, під час якої у неї стався інсульт. Після лікарського втручання і з'явилися певні фізичні вади – вона не в змозі повністю користуватися правою рукою.
Усе розпочалося в березні 2023 року. З'ясувалось, що у дівчини є деякі проблеми із серцем й, аби їх усунути, треба робити операцію. Такі маніпуляції проводять у Києві, то ж дівчина вирушила туди.
Під час операції її довелось підключити до апарату штучного кровообігу й через це обірвалися три тромби, які, на жаль, не вдалось виявити при попередньому обстеженні. Як наслідок – проблеми із пам'яттю, вади мовлення, які, уже, на щастя, вдалось перебороти, та проблеми з правою рукою. Це й стало причиною того, що дівчина отримала інвалідність.
Що треба, аби отримати посвідчення, або Як проходить комісія в МСЕК?
«Десь в середині серпня я повернулась з Києва у Луцьк. Для того, щоб отримати посвідчення, щоб отримати групу, треба пройти двотижневу реабілітацію. Неважливо, чи стаціонарну, чи амбулаторну. Спершу проходиш реабілітацію, вони дають виписку, і тільки з цією випискою ти можеш подавати документи на комісію», – розповідає про початок свого шляху Софія.
З цією випискою дівчина пішла до свого сімейного лікаря. Він дає направлення до лікарів, які мають зробити висновок про стан здоров'я. Проходити такий медогляд потрібно в обласній лікарні, каже Софія, а не в закладі, де зазвичай лікуєшся.
«Записатися в обласну лікарню до двох лікарів в один день просто нереально. Так само важко потрапити до кардіолога. У нас по усіх лікарнях запис забитий на місяць чи два. Ти коли проходиш це пекло, усіх лікарів, треба йти до свого сімейного лікаря. Потім він пише ще один папір, з яким ти йдеш до головного лікаря, він ставить печатки, на реєстратурі ти ставиш печатки. Щоб закінчити усі справи у лікарні, треба добряче побігати. Добре, що я нормально ходжу, а є люди, яким це важко або вони взагалі без ніг. Тяжко уявити, як вони це все роблять», – зазначали Софія.
Вже після такого марафону у стінах лікарні, коли усі печатки зібрані, висновки лікарів є на руках, треба ставати в чергу у Волинське обласне бюро МСЕ «Кардіологічна спеціалізована МСЕК», що на вулиці Стефаника 3-а. Аби зібрати необхідні документи в лікарів, пройти огляди та інше, Софії знадобилось три місяці. Сама ж комісія відбувалась 30 листопада.
Дівчина привезла із собою цілий стос паперів від лікарів та сіла чекати, бо ж, з її слів, до кабінету була черга з понад 15 людей. Як каже Софія, ти сидиш та просто чекаєш, коли тебе запросять. Далі подаємо розповідь Софії про те, як проходить Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) без змін:
Я заходжу. За столом сидить шість-сім людей. Більшість заповнює якісь документи і є жінка, яка ставить тобі анкетні питання: вік, сімейний стан і подібне. Мене дуже сильно здивувало ставлення лікарки, яка мене опитувала. Я зараз не працюю. І вона в мене питає: «У вас є робота?». Я кажу, що ні. І її фраза «А звідки тоді ви берете гроші?». Це дуже дивні питання. Люди без роботи якісь інші? Чи от її зацікавив чомусь мій сімейний стан. Кажу, що неодружена. Потім запитала в мене з ким проживаю. Відповіла – з хлопцем. Наступне питання вбило: «то ви неодружена і проживаєте з хлопцем? Це як таке може бути взагалі?». Було дуже дивно таке чути від працівників медичного закладу...
Далі інша лікарка опитувала мене, який у мене стан, симптоми, що я можу робити, а що ні. Просила показати руку, з якою в мене проблеми, поробити вправи й подібне. Я усе пройшла, але результати зразу не сказали. Потрібно було чекати дві години, щоб отримати назад свої документи. Я не хотіла чекати, тому вирішила заїхати наступного дня. Мені тоді віддали всього один папірець – заключення, що я пройшла комісію і мені дали групу. Але це був тільки початок шляху...
Далі дорога веде у департамент соцполітики та пенсійний фонд
Заключення Волинського обласного бюро МСЕ «Кардіологічна спеціалізована МСЕК», яке отримала Софія, є підставою для того, аби отримати посвідчення особи з інвалідністю. Для цього вона спершу відправилась у Департамент соціальної політики Луцької міської ради. Там дівчина хотіла отримати консультацію, як правильно оформити усі документи й загалом, що треба для виготовлення посвідчення.
Представник департаменту повідомив, що II група дає можливість отримувати соціальну допомогу (фінансові виплати, – ред.), але для цього треба їхати у пенсійний фонд.
«Документи у мене вже всі є, а лишилось тільки отримати посвідчення. Я приїжджаю, і мені кажуть, що для отримання соцдопомоги треба їхати у пенсійний фонд. Я звідти їду у пенсійний фонд, вони кажуть – у тебе немає стажу, їдь назад в департамент (оскільки стажу немає, тоді соцвиплати буде робити департамент, а не пенсійний фонд, – ред.). В департаменті кажуть, що потрібна довідка з комісії – в пенсійному. Ця довідка треба, щоб отримати виплати. Я їду знов в пенсійне і кажу, щоб мені дали довідку. Виявляється, що на руки вони не можуть її віддати, а тільки пересилають поштою», – каже Софія Красовська.
У пенсійному фонді нашим журналістам повідомили, що якщо у вас є достатня кількість стажу, то для оформлення пенсійних виплат потрібні такі документи:
- трудова книжка;
- військовий квиток (якщо служили в армії);
- диплом із закладу освіти (якщо навчались);
- заява на перерахунок виплат на банківську картку (за бажання у банку відкривається рахунок, якщо такого немає, і заповнюється заява з проханням нараховувати на цей рахунок кошти);
- довідка з МСЕК та документ, що посвідчує особу.
Також працівниця фонду зауважила, що у трудовій книжці та інших документах не має бути жодних виправлень. Якщо ж такі будуть, то потрібно буде уточнювати ці дані й процес може затягнутися. Загалом оформлення виплат може займати до десяти робочих днів з дня звернення у випадку, коли нічого не треба уточнювати через похибки в документах.
Опісля мандрівок між департаментом соцполітики та пенсійним фондом, дівчина повернулась знову у департамент, де й усе закінчилось. Там лише довелось заповнити дані про себе і чекати, коли посвідчення буде готове.
У департаменті соціальної та ветеранської політики кажуть, що виготовлення посвідчення займає десять робочих днів. Якщо у вас немає стажу, тоді необхідно взяти довідку у пенсійному фонді, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та підійти в одне з відділень департаменту:
- проспект Волі, 4-а;
- проспект Соборності, 18;
- вулиця Сергія Климчука (Бенделіані), 7.
За словами Софії, документи вона подала ще на початку грудня, а отримати посвідчення особи з інвалідністю змогла вже на початку січня.
Зауважимо, що кількість людей, які отримують допомогу від департаменту соціальної та ветеранської політики з кожним роком збільшується. Наші журналісти направили інформаційний запит в установу. Там нам повідомили, що у 2021 році кількість осіб з інвалідністю, які не мають права на пенсію, але отримують державну допомогу, кількість осіб з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю, осіб, які потребують забезпечення санаторно-курортним лікуванням, осіб з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС сягала 5 198 людей (йдеться про I, II та III групи).
Вже у 2023 році кількість осіб, що належать до згаданих вище категорій зросла – майже 5 700 людей. Зауважимо, що в департаменту не було інформації про кількість зареєстрованих осіб з інвалідністю, які отримують пенсію. Тому можемо припустити, що осіб з інвалідністю в Луцький громади ще більше.
Що може бути не так із довідкою від МСЕК?
«Що цікаво – я можу сама пересуватися, але повністю себе обслуговувати – ні. Проте в мене в довідці не прописано, що я потребую догляду, але по факту він мені потрібен. Я дзвоню до сімейного й уточнюю за це. Вона мені каже, що зараз в країні довідку про те, що людина потребує догляду, дають тільки інвалідам першої групи, які вже є лежачими. Навіть якщо у тебе нема руки, то тобі ніхто не дасть довідку, що ти потребуєш догляду», – розповідає Софія.
Другу групу інвалідності дівчина отримала не на усе життя, тому їй потрібно проходити медико-соціальну експертну комісію щороку. Повторна відбудеться вже у листопаді 2024 року. Й Софія знову буде змушена пройти цю подорож у світі лікарської бюрократії.
Що дає посвідчення людини з інвалідністю?
Серед переваг такого документа – чотири безкоштовні реабілітації на рік. Таким чином можна безкоштовно покращити свій як фізичний, так і ментальний стан. Софія каже, що одну безкоштовну реабілітацію уже пройшла і лишилося ще три. У березні вона знову почала ходити до лікарів та займатися із ними. Окрім того, є й інші пільги:
«Посвідчення люди з інвалідністю у моєму випадку дає безкоштовний проїзд у тролейбусі, ще деякі пільгові штуки та щомісячну виплату у розмірі 2 500 гривень. Але як на ці гроші можна прожити? Хіба якщо у тебе своє житло, а за комуналку платить хтось інший, то щось може бути. Але якщо ти хочеш бути соціальною людиною і піти десь випити кави у кав’ярні, то цього не вийде», – зазначає Софія.
Вона додає, що виплати їй прийшли не за один місяць, а одразу за три – з того моменту, як вона пройшла комісію і їй присвоїли групу.
Загалом, за її словами, отримати посвідчення не дуже важко, але займає доволі багато часу. Бо ж поки збереш усі документи, висновки лікарів, усі штампи та пройдеш усі консультації, й оком не змигнеш, як пройде близько п'яти місяців. Саме стільки часу їй знадобилось, аби усе це впорядкувати й отримати посвідчення особи з інвалідністю.
Вона також зауважила, що людям з вадами опорно-рухового апарату це буде зробити складніше, бо ж потрібно дуже багато пересуватися, наприклад, між поверхами лікарні. Буде добре, якщо з цим хтось допомагатиме, але щоб зробити це самотужки доведеться попітніти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: