Полярники показали, яких птахів можна побачити біля станції Вернадського (фото)
Українські полярники розповіли про пернатих, які живуть біля станції «Академік Вернадський».
Світлини птахів, яких можна зустріти біля антарктичної станції, опублікував Національний антарктичний науковий центр на Facebook.
Загалом у районі Аргентинських островів, де розташований «Вернадський», є 18 видів птахів з 8 родин.
«Птахи Антарктики – це надзвичайне виживання, давній родовід та постійне поєднання життя та смерті, трагедії та народження нового життя», – кажуть дослідники Антарктики.
Насамперед це, звісно, пінгвіни – найпоширеніші птахи на нашому острові. Влітку їхня кількість біля станції може перевищувати 4 тисячі! Не літають, але дуже спритно плавають.
В районі «Вернадського» мешкають 3 види: субантарктичні (їх тут більшість), антарктичні та пінгвіни Аделі.
Серед гнізд пінгвінів часто можна побачити невеликих білих птахів – це біла сивка.
«Вони обирають пінгвінячу тусовку, бо, зокрема, живляться крилем з посліду чи виплювків цих тварин. Не мають плавальних перетинок на лапах: це свідчить про те, що це суто наземні та ймовірно реліктові тварини», – кажуть полярники.
Ці птахи літають досить добре, але більше полюбляють ходити.
«Якщо пінгвін полетів, значить це баклан», – жартують полярники про схожість цих птахів через подібний розмір та забарвлення.
Синьоокі антарктичні баклани чудово тримаються не тільки в повітрі, а й у воді.
Вони можуть пірнати за їжею на глибину в кількадесят метрів (рекорд 116 м) і перебувати в океані по кілька хвилин.
Домініканських мартинів називають головними садівниками Антарктики.
Вони цілеспрямовано збирають для своїх гнізд місцеву рослинність і переносять її на значні відстані.
«Дуже мобільні: перельоти на 200 і більше км для них не проблема. Гарно тримаються на воді й також можуть пірнати за їжею», – додають дослідники.
«Як то водиться, в кожному гурті є свій розбишака. В Антарктиці це, зокрема, південнополярний поморник. Він не тільки розбишака, але й крадій (жарт)», – кажуть вчені.
Щоб вижити, цей птах мусить буквально вигризати з галасливої пінвінячої колонії яйця та слабких пташенят, а також на льоту відбирати їжу в бакланів.
Він сильний, витривалий і безстрашний: якщо відчуває небезпеку для гнізда чи пташенят, одразу здіймає крик й вступає в бій.
Однак вчені заспокоюють: поморник своїми на перший погляд жахливими діями він робить велику послугу пінгвінам, підтримуючи їхню популяцію в здоровому стані.
Рекордсмен серед антарктичних птахів – крячок полярний.
Він за рік двічі мігрує між Арктикою та Антарктикою: летить туди, де літо, долаючи загалом не менш як 40 тис. км.
Також тут є крячок антарктичний, але він не літає в Північну півкулю.
Качурку Вільсона називають ластівкою Антарктики.
А все тому, що полюючи над водою на криль, ці птахи ніби виконують граціозний танок, торкаючись лапками води, розповідають полярники.
Також в антарктичній місцевості можна зустріти різні види буревісників: сніговий, південний велетенський, капський, антарктичний.
Цікаво, що сніговий та антарктичний буревісники долітають аж до Південного полюсу.
"Хочете уявити юрського птерозавра – подивіться на південного велетенського буревісника. Це вилитий птерозавр. Особливо, коли копирсається в тілі своєї жертви, облитий її кров’ю. Водночас, він дуже дбайливий чоловік: обов’язково запрезентує дамі свого серця щось смачненьке", – пишуть вчені.
У деякі роки на острів Галіндез випадково заносить нетиповий для Антарктики вид – єгипетську чаплю.
Бідолаха губить шлях і стає легкою поживою для поморників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: