Ukraine War Stories — це інді-відеогра у жанрі візуальної новели, заснована на свідченнях очевидців і досвіді мирних жителів, які відчайдушно намагалися вижити після початку повномасштабного вторгнення росії 24 лютого.
«Відчиняйте! Швидше, а то ми зламуємо двері!» Олексій не хотів пускати росіян, але й не хотів протистояти їм. Він відчайдушно намагався сховатись від окупантів у підвалі, але пролунав постріл гвинтівки у двері. Російські військові спустилися сходами, і здавалося, готові були використати зброю. «Ми обшукуємо будинки, шукаємо нацистів і диверсантів», – каже один. – Ви знаєте нацистів у цьому місті? Олексій розмірковував, як йому відповісти. Вдати із себе дурня? Збрехати? Чи міг він відважитись і сказати єфрейтору, що його обманюють під егідою «спецоперації» Володимира Путіна? Такі ситуації між життям та смертю стали характерною рисою в Україні, і команда у Києві прагне розповісти їх у всьому світі. Це начебто відеогра, але не Call Of Duty.
Про це йдеться в аналітичній публікації SkyNews, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.
Пропонуючи три розповіді засновані на досвіді від першої особи і свідченнях очевидців, Ukrainian War Stories — це збірка інтерактивних візуальних романів, які присвячені виживанню цивільного населення в Україні.
«У багатьох військових іграх ігнорували страждання мирного населення. У цьому проекті те, через що проходять мирні жителі, стало ключовим фокусом. Наша мета — інформувати людей у всьому світі про те, що тут відбувається», — розповідає Олександр Сєнін із київської студії Starni Games.
«Суїцидальна місія»
Ukraine War Stories переносить гравців у міста Буча та Гостомель, де виявлені масові поховання були одним із доказів ймовірних воєнних злочинів російських солдатів. Серед тих, хто пережив окупацію, був Олександр Андрощук та його сім’я, які тиждень переховувалися від росіян у підвалі свого гаража і чий досвід був використаний у сюжеті. Такі реальні враження є основою кожного зі сценаріїв гри.
«В одній із історій ви граєте молодого 16-річного юнака, а вашу старшу сестру схопили. Ви залишите її та втечете, чи спробуєте врятувати і це може закінчитися погано?», – розповідає Сєнін.
Інша історія переносить вас у Маріуполь, яке було зруйноване, внаслідок жорстоких обстрілів. Там ви берете на себе роль медика, який змушений обирати, кого врятувати, оскільки лікарні переповнені пораненими, і неможливо допомогти усім.
«Медики повинні грати в Бога», – каже Ігор Тимошенко, засновник студії Starni Games.
«Ніхто не знав, наскільки потужними будуть їхні ракети»
У звичайних умовах створити гру досить складно, але в розпал війни?
«Наша компанія працювала дуже добре до початку війни, і я гадаю, що ми працюємо дуже добре зараз», – вважає Тимошенко і зауважує, що більшість із 25 його співробітників повернулася до роботи в офісі уже у червні.
Відтоді більшість бойових дій була зосереджена на сході України, хоча смертоносні удари безпілотників по Києву стали нагадуванням про те, наскільки крихким є будь-яке відчуття нормальності.
«Я прокинувся після того, як мені зателенфонував Ігор і сказав, що почалася війна. У нас був колега, який завжди приходив в офіс дуже рано, приблизно о 6 ранку, тож він був там, коли почалася війна. Інші залишилися вдома, перші кілька тижнів ніхто не працював, ми просто переказували людям зарплату, і кожен мав робити те, що вважав за потрібне. Хтось виїхав з Києва, а хтось залишився. Я залишився, і перші тижні були напруженими, лунали сирени повітряної тривоги, були ракетні удари, і ніхто не знав, наскільки вони можуть бути потужними. Всі ховалися у своїх підвалах або під землею, ми там половину часу провели, бігаючи туди-сюди. Багатьом людям довелося виїхати, але ми витримали»,— згадує Сєнін.
«Ми повинні боротися, як можемо»
Для деяких членів команди Starni Games повернення додому виявилося неможливим. Один співробітник працював дистанційно з Маріуполя, йому не вдалося потрапити в інші регіони України, коли місто було захоплено, і його змусили пройти через фільтраційний табір у Росію. Їм вдалося об’єднатися зі знайомими, а потім втекти до Польщі.
Тимошенко, який 8 років тому в якості волонтера доставляв медикаменти на лінію фронту, має відчуття обов’язку розповісти такі історії людям.
«Я подумав, що нам робити? Сидіти вдома і нічого не робити? Ні, ми вільні люди і повинні боротися, як можемо», – зазначив засновник студії Starni Games.
«Нехай люди краще воюють в іграх, ніж у реальному житті»
В обставинах виходу «Ukraine War Stories» є якась іронія. Вони з’явились на тому ж тижні, коли дебютувала остання Call Of Duty — величезна франшиза, яка стала гігантом індустрії, перетворивши сучасні війни у захоплюючу розвагу.
Starni Games також має попередній досвід створення комп’ютерних ігор на військову тематику – серія Strategic Mind дозволяє гравцям керувати битвами часів Другої світової війни.
«Я не бачу проблеми в тому, що людям подобається щось на кшталт Call Of Duty. Але люди повинні розуміти, що війна — це не Call Of Duty. Цей менталітет, який полягає у невисвітленні проблемних питань в іграх змінюється, але повільно. Я сподіваюся, що він зрештою спонукатиме до роздумів, аніж передбачатиме суто розважальну мету. Нехай люди краще воюють в іграх, аніж в реальному житті. Коли росіяни погрожували нашій країні, я сказав своїм колегам… можливо, нам варто було надіслати Путіну копію Strategic Mind, щоб він міг зіграти її на комп’ютері і йому не довелось би нападати на нас!», – зазначає Сєнін.
Наразі Ukraine War Stories має рейтинг на рівні 88% у Steam на основі майже 200 відгуків користувачів. Критики назвали її «антиросійською пропагандою» та вважають нудною.
«Ігри — це, передусім, розвага, а розваги дають людині певне щастя. Але війна страшна і брудна, і тому ЗМІ повинні розповідати людям про це», – резюмує Тимошенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
