Як росія обходить міжнародні санкції: схеми

Російські логісти під час обходу санкцій найбільше бояться вбудованого в товари софту, серійних номерів, вторинних санкцій і митниць транзитних країн.

Про це пишуть «Наші гроші», посилаючись на  «Logirus».

Гендиректор «Оптімалог» Георгій Властопуло назвав чотири основні моделі ввезення у росію товарів із країн, які ввели проти неї санкції за вторгнення в Україну.

1. Непрямий реекспорт. Тобто продаж по дорозі, не перетинаючи митний кордон країни покупця.
2. Хибний транзит. Товар спочатку ввозиться в росію, потім розміщується на митному складі, перепродається і потім відбувається оформлення.
3. Прямий реекспорт. Продукція ввозиться до суміжної країни, розміщується на митному складі для перепродажу, а потім доставляється в країну кінцевого призначення.
4. Ввезення через треті країни. Вона вимагає ввезти товар у третю державу, там його оформити, а потім експортувати до країни кінцевого призначення.

Зі слів гендиректора «АРНЕІС» Ігоря Бурлова, зараз усі імпортні постачання умовно поділяють на дві категорії:

• товар можна постачати в росію, але продавець не хоче цим займатися.
• експорт товару в росію заборонено. Цей сценарій «вкрай небезпечний, бо вантаж досить легко відстежити, і тоді під вторинні санкції можуть потрапити перевізник та продавець».

«Найбільш ефективним способом «ховати потоки санкційних вантажів» є заявляти товари не під тими кодами ТН ЗЕД, під якими вони насправді проходять. Однак тоді з’являється ризик зіткнутися з проблемами у транзитних регуляторів тих країн, через які виконується перепродаж. Наприклад, можуть виникнути труднощі з митною службою», – пояснює Бурлов.

Як розповів генеральний директор «STS Logistics» Кирило Власов, на сьогодні існують три основні країни-імпортери до росії:

1. Китай; 
2. Індія;
3. Туреччина.

Із Туреччини вантажі йдуть поромом через море або сушею через Азербайджан з перевантаженням. Про Індію Власов пояснює:

«З Індії є шлях через Іран, коли ми морем ідемо до Бендер-Абасу. Там навантаження на іранський автомобіль, що везе до азербайджанського кордону. Тут контейнер розвантажують, і його вміст їде до росії. Або ж іранська вантажівка їде до якогось із каспійських портів і перевантажується на судно, яке прямує до Астрахані».

Маршрути з Індії неминуче проходять через Іран, який перебуває під санкціями. Якщо відправник вантажу не хоче під них потрапити, він або не вказує в коносаменті Іран як транзитну територію (а вказує, наприклад, Астрахань), або використовує пряме морське сполучення з росією через Новоросійський порт, але цей маршрут суттєво дорожчий.

Постачання товарів з ЄС, які не хочуть безпосередньо адресувати до рф, виконують через треті країни. Фірма-посередник із «дружньої» країни купує товар у європейської компанії, доставляє його на свою територію, розмитнює, потім замотує знову і перепродує в росії.

Найскладніше з купівлею та доставкою товарів, які мають серійні номери або підлягають сервісному обслуговуванню.

«Якщо запчастини мають серійний номер, який входить до міжнародної бази даних, то простежується весь ланцюжок поставок. Ще цікавіше, якщо товар має вбудоване програмне забезпечення, інтегроване до мережі Інтернет. У цьому випадку предмет виходить у Мережу, фіксує своє місце розташування і одразу стає зрозуміло, що він приїхав на підсанкційну територію», – розповідає Власов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Україна припинила транзит російської нафти через «Дружбу», – «Транснєфть»
• Російська зброя, яку захопили ЗСУ, містила понад 450 компонентів іноземного виробництва
• Світова економіка втратить $1 трильйон через російське вторгнення в Україну, – The Economist