Поділитись:

Чи безпечно буде навчатися у луцьких школах: інтерв'ю з головним освітянином Віталієм Бондарем

П'ятниця, 01 липня 2022, 13:16

Нещодавно в Офісі Президента заявили, якщо ситуація дозвоятиме, з 1 вересня 2022 року у регіонах України, де немає активних бойових дій, розпочнеться офлайн-навчання. А це означає, що після карантинних років, після семестру під обстрілами, учні нарешті зможуть повернутися за шкільні парти.

Однак, умови воєнного часу диктують нові вимоги до організації освіти. Зоркема, у школах на заході України прогнозовано стане більше учнів. Крім того, найбільше хвилює батьків та педагогів питання безпеки під час навчання. Адже неодноразово місцями прицільного удару росіян ставали саме школи та садочки. 

Зараз у Луцькій міській територіальній громаді триває підготовка до нового навчального року, і з 1 вересня школи мають відкрити свої двері для учнів. За цей короткий період громада повинна зробити усе, аби діти, які перебуватимуть у стінах цих шкіл, були у безпеці. 

Журналісти сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» поговорили з очільником департаменту освіти громади Віталієм Бондарем про те, як триває підготовка, яким буде новий навчальний рік, та чи слід батькам 1 вересня відпускати дітей у школу. 

 

— Віталію, як в умовах війни завершився навчальний рік?

— У нас завершення навчального року, згідно законодавства, – 1 липня. Але саме навчання закінчувалося не зовсім у традиційних межах. Бо зазвичай це 25-31 травня, тобто, завершення весни співпадає із завершенням навчального року. Але оскільки з 24 лютого по 14 березня у нас були вимушені канікули (не дистанційне навчання, а вимушені канікули), виникла необхідність подовжити освітній процес до 9 червня, адже у законі є норма: не менше 175 днів навчання повинно бути у навчальному році. Ми цієї норми дотримали. 

Хоча, скажу так – освітні програми закладів освіти вичиталися раніше. Хтось устиг до 31 травня, хтось взагалі до 25 травня. Бо в нас є певна академічна свобода у викладачів, і вони могли програми десь трішки утискати, ущільнювати, щось навпаки розширювати – тому так. 

Завершилося навчання у навчальному році видачею свідоцтв про початкову освіту. 10 червня керівники вручали свідоцтва про завершення чотирирічного циклу навчання. 16 числа вручали свідоцтва про базову загальну середню освіту, а 24 червня ми мали вручення медалей і свідоцтв про повну загальну середню освіту. 

— Що робитимуть школи громади до 1 липня?

— Те, що і зазвичай – здавати підручники, отримувати табелі і робити все те, що не встигли доробити у межах навчального року. Будуть приходити ще й пізніше у липні. Кому буде сумно вдома – обов'язково будуть ходити до школи. І педагоги там будуть майже весь час, бо цього року мають скорочений термін відпустки. 

Є норма, відповідно до якої термін відпустки педагогів скоротився до 24 днів. Було 56 днів, а тепер – 24. Тому педагоги перебуватимуть у закладах освіти вже фактично з липня, хоч у цей час вони зазвичай відпочивають. 

 

— Війна принесла багато змін у організацію освітнього процесу. В тому числі, до Луцька приїхали жити люди, які тікали з небезпечних регіонів. Як луцькі школи прийняли нових учнів із числа ВПО? Чи багато таких дітей? І як це було – наприкінці року залучати до навчального процесу нових дітей, шукати інформацію про їх оцінки і таке інше?

— З 24 лютого і до останнього дня навчання були заяви від батьків, щоб долучити їх дітей до освітнього процесу, заяви з проханням зарахувати дітей у наші заклади освіти. Таких звернень було понад півтисячі. Остання цифра – 545 учнів. Це і зараховані, і долучені до освітнього процесу. 

—  А яка різниця між зарахованими і долученими?

—  Учні можуть бути зараховані у навчальних закладах своїх міст і сіл, але через війну там навчання може і не проходити. Всяке буває: школи нема, уроків нема, педагоги десь по всіх куточках України і не тільки. А навчатися треба, бо 11 випускний клас, треба здобувати знання. Тому ми практикували долучення до освітнього процесу – вони просто займалися разом із нашими учнями. 

До речі, учні були з Києва, Харкова, Одеси – тих великих міст-мільйонників, де освітній процес налаштований шикарно. Діти були задоволені уроками у Луцьку. Наші педагоги дуже сильні, вони конкурентоздатні, наші діти конкурентоздатні. Було дуже приємно це зрозуміти. 

 

 

— Вчителям було важче, бо велика кількість нових учнів, яких треба долучити в навчальний процес, з кимось більше попрацювати, нагнати програму. Як вчителі з цим упоралися?

— Звичайно, було нелегко, адже близько 200 наших педагогів були за межами України. Але ось тут відчутний певний позитив локдауну – ми навчилися правильно і грамотно використовувати технології дистанційного навчання. 

Ще у 2020 році були великі проблеми – не було електронних баз, напрацювань. А зараз є, де почерпнути інформацію, ми знаємо, як грамотно її подати – чи в синхроні, чи в асинхроні. Використовували все, що можна було, користуючись академічною свободою, керівник контролював роботу педагога. 

Загалом впоралися, хоч і були нарікання на те, що забагато синхрону – у дітей не завжди була можливість вийти на відеозв'язок. Були і нарікання на те, що замало пояснень в синхроні. 

Є міністерські методичні рекомендації стосовно кількості синхрону і асинхрону у кожному класі. Залежно від класу кількість відеозв'язку має варіюватися – від 10 хвилин – до 15 хвилин. Але знову ж, згідно рекомендацій міністерства, 2/3 має бути в асинхроні і 1/3 в синхроні. 

Але без синхрону теорему не поясниш, без синхрону якусь історичну подію не поясниш. Тому доречно використовувати обидва формати. Є до чого рухатися, є стимул ставати кращими. Діти, які приходили до нас, вони теж щось радили, розказували, як у них відбувається навчання, ділилися своїми напрацюваннями з іншими учнями. 

— До речі, скільки учнів і вихованців садочків Луцька громада ще може прийняти у разі необхідності?

— В нас станом на 1 вересня 2021 року було понад 32 тисячі учнів і понад 10 тисяч вихованців садочків. По нормативу ми ще можемо приймати учнів. Ще як мінімум 10% від тієї кількості, яка вже є, можемо прийняти. Але у разі крайньої необхідності ми можемо говорити і про 20%, і про 30% і 40%, адже у нас є школи, які не достатньо навантажені учнями. 

І садочки так само у нас є деякі переповнені, а є такі, що напівпорожні. Тому відсоток дітей, який за потреби можемо навчати, такий самий, як у школах. 

— Минулого року у рамках децентралізації скорочували кількість навчальних закладів, укрупнювали школи, і деякі школи на території громади закрили. Чи є перспектива їх знову відкрити і набирати туди учнів, якщо дітей до Луцька приїде більше?

—  Нема, тому що необхідної кількості учнів поки нема. Ми у процесі діяльності закрили тільки Іванчицівську гімназію. При потужності 120 учнів там навчалося всього 19. Це великі затрати для громади. Але ми забезпечили нормальну якість навчання у школі, що поряд – у Рокинях. Ми забезпечили довіз дітей, і раді тому, що діти навчаються у великій школі, гарно соціалізуються. 

Чи буде необхідність у майбутньому, бачитимемо від демогафічної ситуації. 

 

— Чи багато вчителів звільнилося через війну?

— Такої інформації не надаю, бо кожен керівник навчального закладу має кадрову автономію. Звичайно, справжню причину ніхто не пише. Пишуть, за сімейними обставинами, за згодою сторін – як каже буква закону каже. Тому ми не можемо знати точної причини. Є такі, що просто хочуть на пенсію, хтось виїжджає за межі України у зв'язку із ситуацією, що склалася. Є і такі. Але ми нікого не звільняли.

Таке відбувається щороку – це звичайний плин кадрів, тому що кадрів у освіті громади – понад 6 тисяч. Це педагоги, персонал – всі. Кожного місяця щось відбувається. 

—  В такому разі чи є можливість брати на роботу вчителів із числа ВПО? Якби такі педагоги переїхали до Луцька і шукали роботу, звісно. 

— До нас вже зверталися вчителі з числа ВПО – і математики, і мовники, і так далі. Вони звертаються у департамент, ми маємо теку резюме і підшуковуємо вакансії. Але знову ж, у керівника навчального закладу є кадрова автономія – він приймає на роботу. Не директор департаменту, а директор школи. Відповідно до закону, на сайті навчального закладу має бути розміщена інформація про вакансію. Тому звернутися можна і в сам заклад освіти. 

— Чи пропонує департамент освіти якісь літні курси, програми, аби ті учні, які багато пропустили через війну, змогли нагнати програму?

— Бачите, в нас літо для того, щоб відпочити. Рік дуже складний, і нам всім треба відпочинок. З 1 вересня ми будемо, дай бог, у офлайні, і будемо наздоганяти програму, яка упущена. 

Такий приклад уже був. 12 березня 2020 року ми мали локдаун, і надолужували програму протягом вересня-жовтня 2020-21 року навчального. Результати були гарні. Тому цього року також плануватимемо це. Рішення будуть приймати педагогічні ради навчальних закладів, але думаю, вони радо на це підуть. Бо є нарікання на те, що десь упущений матеріал. Все-таки навчання очі в очі – його не заміниш. 

Зараз нема необхідності пропонувати якісь додаткові заняття влітку. З 1 вересня ми все надолужимо. 

— Коли почнеться підготовка до нового навчального року?

— Зазвичай підготовка в закладах освіти відбувається постійно. Це і матеріально-технічна база оновлюється, десь ремонтні роботи за можливості відбуваються. Цього року є можливість зробити тільки поточні ремонти. Десь підфарбувати, десь підштукатурити, і так далі. 

Це все триватиме до 1 вересня. 

— Цього року точно інакше школи готуватимуться до навчального року. Які нові вимоги? Чи мають бути укриття, бункери і так далі?

— Є різні нормативи, рекомендації ДСНС, МОН, МОЗ і тому подібне, що таке укриття, найпростіше укриття, захисна споруда, бомбосхвище і так далі. Чи можна вважати захисними спорудами чи бомбосховищами хоч одне приміщення закладу освіти в межах області? Ні. Напевно, таких закладів є одиниці по цілій країні. Тому що за таких критеріїв і норм, які там описані – нам просто треба школи будувати наново. 

Але найпростішими укриттями – підвальними приміщеннями з водою, проточною водою, технічною, питною, вентиляцією, каналізацією і подвійним виходом, – 95% навчальних закладів громади забезпечені. Не забезпечені такими підвалами одиниці, і до 1 вересня ми підшукаємо альтернативу. Так, наприклад, у школі №1 в Луцьку нема підвального приміщення. Однак, поряд є театр, собор і так далі, де є можливість за короткий час і не дуже далеко сховатися у разі повітряної небезпеки. 

 

Зараз триває процес облаштування наявних підвальних приміщень, тому що є заклади, які не повністю розчистили їх. Зазвичай ці підвали використовували, як склади для старих меблів, предметів, необхідних у господарській діяльності закладу. Все зараз максимально розчищається, вивільняються площі. Де нема можливості під'єднатися до каналізації – ставлять біотуалети чи звичайні пластикові урни, які передбачені нормативами. 

— Які критерії до тих підвалів?

— В першу чергу має бути висота стелі не менше, ніж 1,7 метра. Обов'язково має бути площа не менше, ніж 0,6 м2 на людину, але цю норму хочуть коригувати. Обов'язково має бути два виходи, бо не дай Бог один завалить – треба буде скористатися іншим. Обов'язково має бути питна вода, технічна, щоб вмитися, каналізація і місце для справляння природніх потреб. 

Підвальні приміщення мають вентилюватися. Там повинні бути місця для сидіння, і навіть щоб лягти. У майже кожному закладі освіти є можливість усе це поставити, бо навіть ті самі стільці – це старі меблі, які школа складала у підвал. З 1 по 4 клас завдяки концепції НУШ постійно мінялися меблі. І ті меблі там лежать – ми зможемо їх використати. 

Підвали наших шкіл з першого дня повномасштабного вторгнення приймали мешканців мікрорайонів, у яких вони розташовані. І садочки, і школи розташовані зазвичай у спальних мікрорайонах. І куди йти людям, якщо не сюди? Чомусь от місце для заспокоєння і психологічного розвантаження – це завжди школа і садочок. Там чергують психологи, соціальні педагоги. Там вчителі зрештою, які можуть якесь слово сказати. Не просто зберегти життя і здоров'я в укритті, але і підтримати. 

У нас були такі випадки, що у підвалах шкіл всі вже мали свої місця. Кавували, пісні співали. Люди гуртуються навколо школи.

 — Чи треба щось докуповувати, аби укомплектувати підвали?

— Завжди є необхідність ремонтних робіт. Було би добре, аби долівки не були піщаними. У кожному закладі вони піщані, бо в разі підтоплення вона піде в землю. Хотілося б більш комфортного середовища, але маємо те, що маємо. Якщо би ми навіть хотіли забезпечити просто покращення матеріального становища в укриттях, то можливості на сьогодні згідно постанови 590 нема. Це постанова, яка чітко говорить про те, що сьогодні проплачує казначейство. У той же час, на облаштування укриттів кошти мають бути. 

І закуповувати щось додаткове нема критичної необхідності. Скажімо, якщо треба буде купити туалет – та будь ласка, підвести водичку – це не проблема. Це невеликі гроші, і ми обов'язково це проплатимо. 

— А чи всі помістяться у ті укриття?

— Норматив каже, що всі 100% учасників освітнього процесу в момент повітряної тривоги мають бути в укриттях. Під час карантину ми визначили, що батьки учнів не є учасниками освітнього процесу. Учасниками освітнього процесу є тільки учні та вчителі. Наприклад, у школі на 700 учнів у нас орієнтовно 100 працівників. Це 800 людей. Чи вмістяться ці 800 людей у підвалі одночасно? Не всюди. 

Зрозуміло, що є заклади освіти, де потрібно організувати освітній процес позмінно, аби всі вміщалися у підвал. У деяких школах працюватимуть навіть у три зміни. Можливо, будемо впроваджувати змішане навчання. Можливо, офлайн-навчання буде тільки для початкової ланки. Будемо відштовхуватися від об'ємів укриття. 

 

— Хто відповідатиме за учнів під час уроків і перерви? Припустимо, на перерві учні розбіглися у своїх справах, і пролунав сигнал повітряної тривоги. Хто має проконтролювати присутність усіх дітей у підвалі?

— Важливо наголосити, що ще з часу карантину ніяких походів у магазин за межі школи не допускається. Тому дітям не можна під час перерви покидати школу – це небезпечно. Під час освітнього процесу відповідальність за життя і здоров'я учня несе керівник закладу освіти, класний керівник. У закладах освіти є їдальні – там можна без проблем харчуватися. Якщо є інша нагальна необхідність покинути територію школи, батьки учня зобов'язані його прийти і забрати, або написати письмову заяву. 

— Чи готові педагоги брати на себе відповідальність за життя і здоров'я учнів у цих нових, продиктованих війною, умовах?

— Вони постійно несуть відповідальність за життя і здоров'я дітей. Зараз це доволі непростий момент. Зараз, до речі, таку відповідальність на себе взяли вихователі у чергових дитячих садочках. Так, це нелегко, але вони розуміють, що батькам потрібно працювати, піднімати економіку, і вони так, на своєму місці працюють на наближення нашої перемоги. 

— А що буде із зарплатами педагогів?

— Скажу, що освітня субвенція у нас дуже скорочена, і недофінансування з 1 червня по 1 січня становить близько 60 мільйонів гривень. Але обов'язок перекриття всіх невистачань грошей на зарплатню лягає на плечі місцевого бюджету. Ми мусимо все забезпечити, бо це захищена стаття. Постійно про це говоримо, і позиція міста однозначна: треба підтримати педагогів. 

Чомусь із освіти в межах України забрали 73,3 мільярда гривень. Я вважаю, це не зовсім правильно, адже освіта – запорука успіху майбутньої держави. Якщо ми будемо навчені, і матимемо високий рівень освіченості, дай, Боже, не буде такого поняття, як війна. Тому що ця нелюдь, яка суне на нас зі сходу – далеко не грамотні, далеко не освічені. Багато з них навіть не бачили шкільної лави, здається. 

— Ви особисто готві до початку нового навчального року офлайн?

— Постійно готовий. Хочеться побачити дітей, піти в школу, подивитися, як учні бігають, бешкетують. Хочу зайти на урок, самому урок провести, бо вже дуже давно не проводив. Дай, Боже, буде мир, спокій, офлайн-уроки – тоді буде все гаразд. 

Довідково: 
Бондар Віталій Олексійович – очільник департаменту освіти Луцької міської територіальної громади. З 2018 року працював директором Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №27 Луцької міської ради Волинської області».З липня 2021 року призначений на посаду директора департаменту освіти Луцької міської ради. Працював вчителем з 2006 року. В 2016 році за перемогу у конкурсі «Учитель року – 2015» у номінації правознавство нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
07 серпня 2022
06 серпня 2022
16:59
05 серпня 2022
04 серпня 2022
21:21
17:20