«Ви здуріли чи шо»: у Пальчі священник не захотів переходити з громадою в ПЦУ (фото)
У селі Пальче люди вирішили, що у них не має бути церкви, яка діє під юрисдикцією москви та РПЦ. Просто з церковного двору вони телефонували настоятелеві храму о. Петрові Муляру. Староста села інформував його про збори раніше, завчасно. Але зранку священник відслужив у храмі, а до 14-ї вже поїхав так, що вернутися не зміг. Не приховував: і не хоче.
Отець Петро Муляр служить у цьому селі вже не один рік. Його син, Олександр Муляр, – один із тих священників, які просто зараз в росії агітують росіян іти вбивати українців, бо є Алєксієм, єпископом Саянскім та Ніжнєудінскім в РПЦ, – пише Перший.
Втім, на сина люди в селі не зважали. Вони кажуть: просили священника перейти з громадою до української церкви, якби той зголосився, були б і далі раді мати його за настоятеля.
Напередодні у селі зібрали 153 підписи тих, хто за перехід церкви та вірян у ПЦУ. Прикладом тут став сусідній Звірів. Окрім прихожан цього храму, з’їжджається духовенство із сусідніх сільських церков. На місці –староста села Василь Грудік.
Церква у Пальче збудована в 90-х. До цього храму на території не було, а люди ходили до церкви в сусідні села, кому в яке ближче.
«Ця проблема у нас назріла давно. Я це питання порушував, коли путін вдерся на Донбас, тоді теж були зібрані підписи. Але якось люди більш інертно віднеслися до цього і не поприходили всі на збори, а з московитської церкви своїх людей зібрали, і був скандал. Я тоді запросив патріотичний хор «Посвіт» з Луцька, щоб вони заспівали пісень і сказали правдиве слово, то їм тут таке влаштували… Одним словом, було недобре. А зараз громада хоче поставити крапку в цьому. Хоча є в нас люди, які вороже ставляться до Православної Церкви України, але надіємося, що війна стане для них аргументом. Ми вважаємо, що ця церква наша – українська, побудована на українській землі та українцями, освячував її перший камінь священник Київського патріархату. Але потім вона стала московська. А тут всі ж знають, чим син батюшки займається. Кажуть, батько за сина не відповідає. Але тут, в цих обставинах, в умовах війни, то – особлива справа», – розказує місцевий житель пенсіонер Петро Садовський.
До цих пір він до церкви ходив у сусідні Хорлупи, де храм ПЦУ. А сьогодні вдягнув вишиванку і прийшов на збори.
Серед тих, хто вважав за потрібне цього дня бути разом із селянами, – той, за чиєї ініціативи цей храм збудовано. Микола Слушаєв у 90-ті керував місцевим агрогосподарством. У 1992-му він вирішив збудувати церкву у селі Пальче. Люди взялися допомагати. Так храм постав.
Серед присутніх – і депутат Волиньради та місцевий бізнесмен Ігор Лех, який уже тривалий час керує підприємством «Пальче». Уже 15 років його підприємство працює у селі. Все, що відбувається в громаді, безпосередньо стосується його колективу, каже він. Вважає Пальче уже й своєю громадою, бо тут працює, тут живуть і працюють його люди.Для нбого теж принципово, аби храм в селі був українським.
Просто з церковного двору, перед зачиненими дверима староста Василь Грудік на прохання людей телефонує до священника, щоб дізнатися його позицію.
«Я не знаю, мені люди нічого не казали. Шо ви не православні чи шо? Якої юрисдикції? Нема ніякої юрисдикції, не зареєстрована. В нас є українська церква...», – каже Петро Муляр.
«Батюшка, ви з людьми переходите до Православної Церкви України?» – запитують.
«Якої?! Ви шо здуріли чи шо? Шо в Тамбов поїду чи шо? В нас українська церква з 90-го року, щоб ви знали. Що ви хочете?»…
Після цього громада обирає головуючого зборів та секретаря, лічильну комісію.
78 людей на зборах. 78 голосують – за перехід. Жоден – проти. Жоден – утримався.
Люди дружно підіймають руки та одностайні. Тим часом біля цвинтаря навпроти збирається людей зо п'ять. До цього моменту дехто з них був у дворі храму, але, виходить, у момент голосування вийшов. Ці люди починають казати, що «так не робиться». Мовляв, священника не спитали. Хоча його запитували у всіх на очах…
«Ми за Україну. Руками, ногами, ушима, но не так», – каже жіночка старшого віку, однак відмовляється назвати себе.
Позаяк ключі від храму настоятель передати відмовився, старосту теж не знайшли, селянам не залишалося іншого виходу, як розрізати замки і зайти в свою церкву. Що й зробили.
Цього ж дня у ній прозвучала молитва українською.
Людям ще належить розібратися з майном та підпорядкуванням. Але головне рішення вони вже прийняли.
Як діятиме невелика частина тих селян, які лишилися однодумцями зі священником з УПЦ Московського патріархату, – невідомо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У Луцьку шукали гламурну власницю «золотої» соски (фото)
Луцький священник УПЦ «МП» зробив пропозицію «матушці» в піцерії після 23 років шлюбу
Скільки треба відкладати, щоби купити однокімнатну квартиру в Луцьку
Зарплата, гаражі та авто: що у декларації голови Волиньради Григорія Недопада
На Волинь переїхав завод із виробництва олії з Харківщини (відео)
