Язык/мова: «какая» все ж таки «разніца»

Сьогодні для мене – 76 лютого. 53 доба війни. А для когось ще досі «какая разніца». У різних варіаціях. Основна ж, звісно, мова. І тут та «разніца», я вважаю, колосальна. Річ не в тому, якою мовою треба було говорити раніше і якою говорити зараз. Річ взагалі у точках дотику цих мов і в тому, чому українська така невгодна нашим, прости Господи, сусідам.

Я не науковець – так, філолог-аматор. Стверджувати, доводити, переконувати – не моє, залишмо це фаховим людям. Але є історія народження і розвитку російської й української мов. І їхнє життя паралельне, за винятком подекуди штучно зумовлених ситуацій. У тому й вся печаль.

Отож, у чому «схожість»?

Якщо не копати глибоко, то однією точкою дотику є християнство (православ’я) і його мова – старослов’янська чи церковнослов’янська, як почали називати згодом. Тут треба згадати таких собі Кирила і Мефодія, які переклали Біблію, так звану кирилицю і все таке.

Але! Ця мова ніколи не була рідною для наших предків, бо вони вже мали говір, яким спілкувалися. Старослов’янську, якій надали статус не лише церковної, а й книжної, більшість людей не розуміли. Відтак літописці почали її, так би мовити, українізовувати. Так з’явилося «Слово о полку Ігоревім». Пригадуєте текст зі школи? Тяжкуватий, але все ж більш-менш зрозумілий – це поєднання старослов’янської з давньоукраїнською або ж українізована старослов’янська, а в сучасному сприйнятті – суржик суржиком. А там далі пішли «Повість врем’яних літ» і вже зовсім зрозумілий нам Сковорода. Тобто українська мова жила до старослов’янської та з її приходом не зникла – навпаки. Це можна довести (і доводять) на фонетичному і морфологічному рівнях. Зараз же слов’янізми, які залишилися в українській мові, набули статусу архаїзмів, і вони мають переважно церковну нотку.  

Що не скажеш про російську мову: тут ще й досі старослов’янська охоплює добрячу частину лексики. Бо православ`я зіграло вирішальну роль у формуванні російського етносу, а, відповідно, й мови. Її штучно нав’язувала населенню церква і влада. Церковнослов'янська мова поступово витіснила місцеві говірки, увібравши в себе зовсім трохи їхніх рис – це, наприклад, притаманне сучасним росіянам «акання».

Розглядають також ще один шлях утворення російської мови – вплив князів і слов'янських переселенців з Київщини. Можливо, тут і народна українська залишила трохи сліду в «могучьом язикє»…

Українська мова жила своє життя, динамічно збагачуючи себе новими словами: в добу Речі Посполитої, Великого Литовського князівства, Австро-Угорщини тощо. Але при цьому не втрачала власної ідентичності. 

Російська мова – мова переважно штучна. Вона законсервувалася, бо влада вороже сприймала усе, що надходило «із-за». В принципі політика не змінилася і зараз, як бачимо…

Чому українці говорять російською?

Так, на жаль, історично склалося, що в нас – пришелепуватий сусід. І мовне насилля почалося ген-ген коли. Є дві сфери, через які можна знищити мовну ідентичність, а відтак і націю: церква й освіта. Таким шляхом і йшли. Був Петро I зі своєю тезою про українську мову як «наречие великого русского языка». І пішло-поїхало: Валуєвський циркуляр, Емський указ, сталінська русифікація, Розстріляне відродження. Ця сторінка історії, на жаль, величезна. Аж до Януковича з його законом про мовну політику, де російській надали особливий статус. Нас зросійщували, але ми боролися, як могли.

До того ж російська мова в часи існування СРСР, на жаль, мала сильну позицію і в Україні, і загалом у світі. Що теж залишило свій слід.

Маємо наслідок – двомовність. Так, не обов’язково ті, хто говорить російською на території України, вважають себе росіянами. Однак. Я глибоко переконана, що українську має знати кожен, хто вважає себе українцем. Говорити – говоріть як завгодно. Вдома. У своєму оточенні. Але майте повагу до мови країни, яку ви вважаєте своїм домом.

Замість висновку: якщо у вас і досі виникає нерозуміння, «какая разніца», дайте відповідь собі на таке питання: якщо, скажімо, у Франції ви зустрінете людину, яка говорить німецькою, то логічно подумаєте, що та людина – німець. А якщо там же зустрінете людину, яка говорить російською, то ким буде вона?

Плюс задача з зірочкою: ви приїжджаєте, припустимо, в Польщу у статусі біженця. Вас змушують вчити польську мову і відвести дитину в польську школу. Чому?

***

Особисто я дуже гостро відчуваю оце «какая разніца», коли шукаю ілюстрацію до повідомлення щодо загибелі ще одного Героя. Зазвичай – це свіча, яка горить. І мимоволі ловлю себе на думці, що кожну з цих свічок я вже публікувала щонайменше двічі.

P.S. І ще: руський – це не російський. Припиніть.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• З 1 вересня російську можуть прибрати зі шкільної програми
• За яких умов російську мову викладатимуть в українських школах
• Як почати говорити українською: поради мовного омбудсмена