Війна пройде, ненависть – вічна
Немає слів, щоб описати рівень ненависті українців до окупантів, путіна і всього кацапського. Одна справа, якби проти нас вели війну з честю – били б тільки по військовим об’єктам, не прикривалися б цивільним населенням, не робили б з нього живий щит, не обирали б школи, церкви з біженцями й пологові будинки з вагітними в якості мішеней для ракетно-бомбових ударів. Ненависть і рівень національного спротиву був би такий же самий, але ми хоча б поважали ворога за дотримання міжнародних правил ведення війни.
Але кацапстан (навіть «росією» з маленької букви не повертається язик назвати цю територію) це не просто держава-агресор, це держава-терорист. І крім лютої ненависті її методи ведення війни викликають люту зневагу і презирство. Сьогодні часто порівнюють рашизм з нацизмом. Так, між режимами, який створив Гітлер у Німеччині і ліліПутін у кацапстані багато спільного, але є і відмінності. Коли Німеччину звільнили, коли німцям показали в’язнів концтаборів, наслідки Голокосту і все зло, до якого призвели ідеї про вищу расу, вони прозріли. Всю вину німці перекладали на Геббельса, який одурманив німецьку націю своєю пропагандою.
Не важливо, скільки часу триватиме війна в Україні, вона рано чи пізно завершиться. Є прогнози, що бойові дії перекинуться на територію «ерефії», але мені, поки що, це видається вкрай мало ймовірним сценарієм. Ніхто не піде визволяти московію від тиранії й зомбування. Вони так і залишаться за «порєбріком», за «залізною завісою», ізольованими від усього світу.
Ліквідовані в Україні загарбники у них будуть воїнами-«асвабадітєлями», «хероями», яким будуть встановлювати пам’ятники й в честь яких будуть називати вулиці, про яких дітям у школі читатимуть «патріотічєскіє» уроки й про яких знімуть пропагандистські фільми. І в них буде ненависть не до фюрера путіна, який відправив їхню армію на вірну смерть, у них буде ненависть до нас, українців. Ненависть за те, що ми не підкорилися, ненависть за те, що ми пішли проти волі царя, ненависть за те, що ми – це не вони. Ненависть за те, що ми вільна нація, а вони – раби. Вони нас будуть за це ненавидіти завжди. Хто сумнівається – згадайте історію, так було з часів козацтва, в часи Тараса Шевченка, під час Першої і Другої світових воїн. Це наш вічний сусід і вічний ворог.
Тому не треба ілюзій. Немає нічого героїчного у «німих» акціях протесту в стилі «Нєт вайнє». Не важливо, виходить ця людина на «Карсную площадь» по своїй волі, чи бере участь у постановці на «Пєрвом каналє» за вказівкою своїх кураторів. До 24 лютого я теж вважав, що наш ворог – путін і є «харошиє русскіє». Немає! Їхня опозиція, їхні так звані «селебрітіс», в кращому випадку тихо мукають «Нєт вайнє», і це настільки в’яло, що не впливає абсолютно ні на що. В гіршому випадку вони, як перелякані тварі, мовчать і тремтять, удаючи, що нічого не відбувається. А тому всі вони, всі, без виключення, пасивні пособники режиму путіна, пособники вбивць і терористів, які стирають українські міста з лиця Землі й десятками тисяч знищують мирне населення України. А тому немає і не повинно бути їм ніякої пощади й ніякого співчуття чи жалю. Акції типу «Давайтє абмнімємся, єслі ви протів вайни» – це вже просто цинічне лицемірство.
Тільки якщо вони вийдуть в центр маскви не з плакатами, а з щитами, якщо почнуть кидати в омон бруківку, а в автозаки – коктейлі Молотова, тільки якщо ми почуємо в прямому включені їхніх телеканалів із «Красной площаді» кричалки про те, що «путін х@йло», коли кінець кінцем вони видадуть всіх воєнних злочинців для трибуналу – тільки тоді, можливо, нам буде про що з ними говорити. Але вони цього не зроблять. Тож хай будуть прокляті всі вони й всі їхні наступні покоління.
Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.