Як врятувати свою психіку за допомогою архітектури

Бум перейменування вулиць уже пройшов всією Україною, однак, де-не-де, все ще зустрічаються чи сумнівні назви, чи їх зміни. Декомунізація нашого простору зачепила багато сфер, однак з однією прощатися складніше, ніж з іншими – йдеться про зовнішній вигляд міст і будинків у них. 

Однакові сірі радянські фасади буквально заполонили українські міста. Зносити їх надто дорого та складно (хоча одного дня це треба буде зробити), але гірше те, що звичка будувати однаково та сіро збереглася. Забудовники старого зразка, що не звикли дивитися на європейських колег, продовжують штампувати застарілі однакові дизайни, перетворюючи міста та передмістя на бетонні джунглі. При цьому страждає не тільки наше естетичне сприйняття, але й психіка. 

Вчені довели, що архітектура впливає на психіку людини, а однотипна забудова здатна звести людину з розуму. Це дуже просто пояснюється: наш мозок звик працювати з великою кількістю сигналів, які він отримує і віддає щосекундно. І хоча може здатися, що відсутність будь-яких сигналів заспокоює наш мозок, ефект прямо протилежний: відсутність сигналів викликає тривожність. Проста аналогія - лякаюча тиша фільмів-хорорів: усі знають, що вона не віщує нічого хорошого. Натомість різноманітна забудова дає можливість мозку чіплятися за щось, обробляти інформацію, розуміти довкілля. 

І хоча вся ця інформація є у відкритому доступі на сотнях ресурсів у інтернеті, забудовники рідко звертають увагу на подібні “дрібниці”. Усі будинки високі, бездушні, будуються вікно-у-вікно, вганяють у депресію своїм одноманіттям. Один за одним забудовники копіюють типові дизайни, так, наче один лінивий архітектор, що працював іще над радянськими хрущівками, продає один ескіз із року в рік різним людям. 

Спальні райони, страждають від цього найбільше, адже, за логікою багатьох власників ЖК, «нащо заморочуватися?». У результаті виростають мурашники, в яких справді хочеться тільки спати. 

Однак насправді цікаві та продумані проєкти де-не-де все ж будуються, а забудовники пробують залучати талановитих молодих архітекторів без згубного для творчості бекграунду. Цього літа, наприклад, «Сімейна Фортеця» організувала великий відкритий конкурс українських архітекторів, щоб створити унікальний дизайн для свого нового комплексу «Гордість». І хоча сам забудовник не вказує своєю головною перевагою оригінальні фасади, що імітують гірські вершини, це таки справді великий плюс з огляду на психологію та культурну складову. Усі мікрорайони мають ідентифікаційні елементи та відтінки, ландшафт максимально повторює природній, а майже з усіх вікон видний великий парк чи прибудинкові зелені зони. Психологічно мозок почувається в безпеці та в приємній роботі, обробляючи сигнали близькі до натуральних. Нетипове рішення та сміливість співпрацювати з новими архітекторами подарували справді хороший результат.

Звісно, влаштовувати подібні конкурси досить складно, хоча така практика дуже популярна за кордоном. Але деякі забудовники знаходять вихід у залученні закордонних архітекторів зі свіжими ідеями, чи черпанні натхнення в оригінальних дизайнах та стилях, котрі наповнюють новітні міста світу. І це теж непогані рішення, хоча вони рідко залучають вітчизняні таланти.

Хай там як, зрозуміло, що людям потрібна свіжість, оригінальність, природність й ідейна яскравість, щоб зробити життя в місті комфортнішим, естетичнішим, а головне культурно новітнім.