Волинський Перемиль: центр удільного князівства, який став селом

Колись у цьому мальовничому волинському селі вирувало життя, а нині про давню славу свідчать лише городище, давні картини та старі світлини.

Про це пише ІА «Волинські новини».

Вперше Перемиль згадано в літописі під 1097 роком. Тоді волинський князь Давид Ігорович просив миру в осліпленого теребовлянського князя Василька і обіцяв дати якесь місто замість Теребовлі. Разом із Всеволожем та Ополем пропонував і Перемиль. Це місто ще кілька разів згадують у літописі: там то билися руські князі між собою, то русичі воювали з уграми. Це був центр удільного князівства. Під час монголо-татарської навали Перемиль зазнав розорення і втратив своє значення.

Починаючи з 1940 року перемильське городище кілька разів вивчали археологи. Серед найцікавіших знахідок – ливарні форми для виготовлення прикрас із бронзи, срібла та золота, а також двосічний меч, що ще раз підтверджує не лише рівень розвитку ювелірного ремесла та військового мистецтва, але й статус самого поселення.

Після входження Волині у Велике князівство Литовське у місті існував замок, який належав князю Любарту. У 1420 році Перемиль за князя Вітовта отримує магдебурзьке право, яке передбачало самоуправління. Місто переходить від однієї шляхетської родини до іншої. Почергово ним володіли Чарторийські, Вишневецькі, Сангушки та інші. Серед власників у XVIII столітті був навіть батько польського короля Станіслава Лещинського.

Перемиль часто віддавали в оренду, що явно не сприяло його розвитку, бо кожен орендар намагався витиснути з міщан якомога більше грошей.

У 1533 році половину замку князь Федір Вишневецький передав своїй дружині Анастасії. Через кілька років його брат Іван Вишневецький, з яким князь Федір заслужив замок у короля Сігізмунда, та Олександр Сангушко скаржилися королеві один на одного через спільну власність – Перемиль. Але монарх не захотів їх слухати і наказав обом їхати на війну. Наступного року Іван Вишневецький віддав Сангушкові свою половину замку. Натомість отримав Деречинський маєток у Слонімському повіті у Білорусі.

Біля Перемиля існував уніатський монастир Івана Кушника, який був під патронатом князя Адама Сангушка.

Наприкінці XVI століття Перемиль втрачає статус міста. А під час Берестецької битви у 1651 році поселення було повністю зруйноване. Є припущення, що й саме Берестечко виникло як поселення-супутник центру удільного князівства.

З XVIII століття на давньому городищі існував палац, який зобразив на двох малюнках польський художник Наполеон Орда. Спочатку ним володіла родина Петрушевських, а потім – подружжя Крижановських. Обоє були художниками. Пані Михайлина спочатку навчалася у художника Мілоша Котарбінського, а пізніше – у варшавській Школі красних мистецтв під керівництвом Конрада Крижановського. Була його улюбленою ученицею і в 1906 році вийшла за нього заміж. Відтак до 1914 року подружжя жило у Перемилі. Власне, за цей час є кілька картин із зображенням палацового інтер’єру.

 

Під час Першої світової війни Перемиль був повністю зруйнований. Власне, тоді знищили й палац, про який маємо уявлення лише з картин польського художника Наполеона Орди та старих світлин.

Вже у радянські часи на городищі, яке називали Панською горою, посадили парк і намагалися впровадити назву «Паркова гора». У 1968 році, до 150-річчя від дня народження німецького філософа-матеріаліста, одного із засновників Першого Інтернаціоналу (перше міжнародне об’єднання пролетаріату, – ВН) Карла Маркса, іменем якого був названий перемильський колгосп, у селі спорудили йому пам'ятник.

Нині лише городище нагадує, що колись Перемиль був центром удільного князівства.

Сергій НАУМУК