Дешеві кредити для волинських селян: хто з чиновників їх отримав

Понад 38 мільйонів гривень пільгових кредитів за програмою підтримки індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім» отримали волиняни у 2018-2020 роках. У переліку отримувачів найбільших кредитів багато чиновників різних рівнів місцевої влади. Адже вони мають більші можливості і доступ до інформації про програму у порівнянні зі звичайними громадянами.

Натомість останнім не завжди вдається отримати бажані кредити за цією програмою.

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» проаналізував, хто отримав пільгові кредити для будівництва на Волині впродовж 2018-2020 років.

Програма «Власний дім» передбачає надання пільгових кредитів сільським жителям на будівництво та реконструкцію житла, а також на будівництво інженерних мереж, газифікацію та електрифікацію садиб під 3% річних. Ці кошти надають із бюджетів різних рівнів: місцевого (зазвичай бюджети територіальних громад та районів), обласного та державного. За умовами програми, співфінансування для районного чи бюджету громади повинне становити 25%, а для міст обласного значення – 50%.

До адміністративно-територіальної реформи, яка завершилася у 2020 році, участь у програмі переважно брали районні бюджети. Згодом до цієї програми долучилися і створені територіальні громади. Найбільше коштів на неї виділили з обласного бюджету, а найменше – з державної казни.

За інформацією Фонду індивідуального житлового будівництва на селі, який адмініструє програму «Власний дім», позичальниками коштів можуть стати волиняни, які живуть та працюють у сільській місцевості. Це, фактично, є головною умовою. Ще однією обов’язковою умовою отримання кредиту є наявність поручителів, які несуть співвідповідальність за його погашення. Упродовж 2018-2020 років кредити за програмою «Власний дім» отримали 365 волинян.

Із усього списку позичальників Сила правди виокремила найбільших отримувачів бюджетної позики, які отримали від 250 до 400 тисяч гривень. До цього списку увійшли посадовці сільських рад, структурних підрозділів різних органів влади, їхні родичі, депутати та поліцейські.

Отож, найбільшу суму позики, 400 тисяч гривень, отримав лише один позичальник. Ним став мешканець Ратнівщини Валентин Глущук. За інформацією Центральної виборчої комісії у 2015 році він балотувався до Ратнівської районної ради від партії «Блок Петра Порошенка "Солідарність"» і працював інженером на підприємстві «Ратнівський аграрій».

Меншу суму – 300 тисяч гривень – отримали 15 осіб. Більшість із них – посадовці місцевих органів влади. Це на той момент виконувач обов’язків старости Великокурінського старостинського округу Любешівської селищної ради, учасник АТО Василь Шмаль. 

300 тисяч виділили і на той момент депутатці Великоглушанської сільської ради, вчительці місцевої школи Тамарі Харчик.

По 300 тисяч позики отримали і землевпорядник Ратнівської селищної ради Сергій Репета, заступниця головного бухгалтера Боратинської сільської ради Ганна Радчук, а також працівниця управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради Тетяна Пасевич. Її чоловік Олександр Пасевич працює помічником судді Любешівського районного суду і вказує кредитні позики у своїй декларації.

Стільки ж отримав і начальник відділу правового забезпечення та управління персоналом Любешівської селищної ради Ігор Корецький.

Список посадовців, які отримали 300-тисячний кредит, продовжили: головний спеціаліст юридичного управління Держгеокадастру у Волинській області Оксана Ковальчук; колишній голова Поліської сільської ради Старовижівського району Олександр Карпук; працівник управління Державного агентства рибного господарства у Старовижівському районі Сергій Дмитрук; дружина командира окремого радіолокаційного взводу військової частини «А 1573» Світлана Ващук та заступник начальника Ратнівського міжрайонного управління водного господарства Михайло Бірук.

По 300 тисяч гривень пільгового кредиту також отримали і кілька працівників поліції. Це заступник начальника управління превентивної діяльності ГУНП у Волинській області Андрій Пархомчук. 

Також оперуповноважений управління стратегічних розслідувань ГУНП у Волинській області Роман Ревчук та поліцейський з Локачинського району Михайло Капітула. 

300 тисяч гривень кредиту отримав також на той момент голова Маневицької районної ради Анатолій Мельник. Однак, у 2018-2020 роки йому виплатили 275 тисяч гривень, ще 25 тисяч він отримав у 2017 році.

За такою ж схемою виплат 300 тисяч отримала дружина тодішнього депутата та начальника районного відділу культури і туризму, а згодом заступника голови Маневицької районної ради Ігоря Дерлюка Людмила Дерлюк. 

263 тисячі гривень впродовж 2019-2020 років отримав поліцейський Ківерцівського відділу поліції Іван Савонік. 

По 250 тисяч гривень отримали четверо позичальників. Це педагог-організатор Великокурінського ліцею Любешівського району Алла Оласюк. Колишня депутатка Боратинської сільської ради Іванна Кривич. Депутат Боратинської сільської ради Роман Ільюк.

Четвертим позичальником, що отримав чверть мільйона пільгового кредиту став Анатолій Дичка, чоловік працівниці Старовижівської райдержадміністрації. 

«Сила правди» поспілкувалася з сім'ями з колишніх Луцького, Рожищенського та Любешівського районів, які отримали, або намагалися отримати дешеву позику. Однак, їм це не вдалося, або ж вдалося отримати не таку суму як хотіли. 

«Ми отримували такий кредит. Подали документи на районну раду, депутати там погодили, а потім документи вже в обласний фонд вони відправляли. Чекали пів року-рік поки нам видали кошти. Ми просили 300 тисяч гривень, але нам погодили лише 100 тисяч гривень. Пояснили тим, що багато людей зверталося і вони вирішили дати всім по трохи замість віддати комусь одному. Цих грошей вистачило на частину будівельних матеріалів. За них не можна нічого іншого купити, за роботи заплатити чи використати, наприклад, на утеплення. І звітуючи по них потрібно подати офіційні чеки з мокрими печатками», – ділиться Анастасія Стасюк із Рожищенського району.

Сім’ї із селища Рокині Луцького району (сім’я попросила не вказувати прізвища) так і не вдалося отримати бажану позику.

«У 2018 році ми звернулись до Луцької районної державної адміністрації, щоб взяти участь у програмі «Власний дім». Нам сказали, що велика черга, немає фінансування і, мовляв, немає сенсу чекати. Порадили звернутися у сільську раду за місцем проживання. У сільській раді сказали, що нічого не знають про програму. Тому ми навіть і не змогли подати документів», – розповідає Валентина.

Сім’ї Олександра із Любешівщини кредит вдалося отримати, але, знову ж таки, не на бажану суму. Та й навіть ту суму, яку затвердили, їм за два роки ще не виплатили. 

«В кінці 2019 року ми подали документи на отримання кредиту. Просили на 300 тисяч, однак затвердили лише на 70. Мовляв, у держави немає коштів. Перші виплати ми отримали десь за чотири місяці після подання документів. Але досі, за два роки від затвердження документів, ще не отримали навіть тієї суми. Поки нам виплатили лише 40 із затверджених 70 тисяч. Але погашати його почали вже. На початках виплачуємо лише відсотки, а через три роки почнемо погашати тіло кредиту. Загалом кредит на 20 років», – розповідає мешканець Любешівщини Олександр.

Про те, чому чиновникам вдається отримати пільгові кредити та ще й у немалих сумах, а пересічним громадянам це складно, поцікавилися в обласному фонді, який адмініструє програму. 

Там кажуть, що така ситуація повністю залежить від органів місцевої влади. Адже, мовляв, списки всіх позичальників формують там. Вони приймають документи від заявників, формують чергу, передбачають кошти для них із місцевого бюджету на співфінансування, а потім передають клопотання до обласного фонду. Тож, фактично, якщо потенційний позичальник вже «пройшов відбір» на місцевому рівні, то обласний фонд не має підстав йому відмовити. 

«Позичальників визначаємо не ми, у нас немає списків, черг, нічого немає. Ми є просто посередниками між бюджетом і громадою. Громада збирається і вирішує кому надати такі кредити, звертається до нас із клопотанням, а ми вже підтримуємо. Основна умова – це участь місцевого бюджету, адже люди живуть там і кошти там використовують, а також наявність поручителя. Ми первіряємо документи, якщо на будівництво – то наявність будівельного паспорта, якщо реконструкція – то проєкт реконструкції, тобто наявність документів. За умовами програми практично кожен громадянин, який проживає або будується в сільській місцевості, має право один раз отримати позику. В нас обмеження по віку – це до 65 років. Тобто, якщо тобі 64 роки, то ти можеш отримати кредит тільки на рік. Є так, що органи місцевого самоврядування у себе приймають порядок і там можуть бути обмеження по віку», – пояснює директор Фонду індивідуального житлового будівництва на селі Віктор Смолярчук.

Втім, крім того, що не всі бажаючі можуть взяти участь у програмі чи отримати бажану суму, має програма й інші неприємні моменти. Навесні 2019 року правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо заступника керівника фонду Володимира Корнейчика. З 2005 до 2018 року він очолював організацію. Йому інкримінували отримання 11 тисяч гривень хабаря за сприяння в отриманні позики.

Після вручення підозри, у липні 2019 року слідчі клопотали про обрання запобіжного заходу для Володимира Корнейчика. Просили тримання під вартою, або 155 тисяч гривень застави. Але суд відмовив.

Розслідування завершили у січні 2020 року. Тоді ж справу і передали до Луцького міськрайонного суду. Уже минуло півтора року, як її розглядає суддя Андрій Сівчук, але вироку ще немає.

Також програма має і чимало історій з неповерненням кредитів. До прикладу, колишня директорка Локачинського будинку культури Наталія Олексюк заборгувала уже 42 тисячі 848 гривень. Ці кошти зобов’язав стягнути із неї та поручителів Локачинський районний суд.

Таку ж справу розглядав і Маневицький районний суд щодо позичальниці Тетяни Тимощук, яка заборгувала обласному фонду 57 тисяч гривень. Цікаво, що її поручителями стали місцеві посадовці – тодішній депутат Камінь-Каширської районної ради Ростислав Смусь та посадовець Маневицької районної державної адміністрації Вадим Мацан. 

Сума таких неповернених кредитів сьогодні складає орієнтовно 800-900 тисяч гривень. За словами Віктора Смолярчука до судових позовів фонд вдається вже у критичних випадках, коли є систематичне неповернення коштів. 

«Наш кредитний портфель на сьогодні 80 мільйонів. Кредитний портфель – це загальна сума кредитів, які видані за всі роки. То проблемних кредитів тисяч 800-900, тобто до одного відсотка. Повертаємо практично все, тут немає терміну позовної давності і ми ведемо претензійно-позовну роботу до того часу, поки не повертається кредит. Тут є ще таке поняття як солідарна відповідальність. Тобто, якщо отримувач не гасить кредиту, то пред'являємо претензії до члена подружжя. Але крім того всі кредити забезпечені порукою двох платоспроможних поручителів. І якщо ми подаємо до суду, то також претензії є і до поручителів», – розповідає керівник фонду.

В обласній раді програма «Власний дім» не раз викликала дискусії – прихильники відстоювали думку, що вона повинна існувати, бо є єдиним інструментом, який допомагає залишати людей у селі. 

Однак інша думка була в обласних фінансистів. На бюджетних слуханнях 2020 року заступник директора департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації Володимир Селедець заявив, що обласний бюджет не повинен виконувати функції банківської установи. Тож і на 2022 рік обласна адміністрація передбачила для програми лише 500 тисяч гривень із загального фонду обласного бюджету. А це, за словами Віктора Смолярчука, може стати загрозою згортання програми. 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Ківерцівська громада продає старий сільський клуб за 24 тисячі гривень
• В Україні за рік висадили чверть мільярда дерев
• У Луцьку на Конякіна знесуть незаконну прибудову