Поділитись:

Такого у Луцьку ще не було: чому всі говорять про «Вітраж-вікенд» (фото)

Автор: Міла Роспопа |
Понеділок, 27 грудня 2021, 21:00

Ввечері 25 та 26 грудня у вікна першого поверху «Електротермометрії» на Ковельській постійно заглядали перехожі. Вперше за довгий час у цих вікнах було світло. А ще звідси долинали музика і п'янкий аромат глінтвейну. 

На два дні дві тисячі квадратних метрів закинутої частини заводу були як ніколи живими. Тут продавали незвичайний гендмейд, слухали священників, письменників, психологів і забудовників, відривалися під потужні діджей-сети від відомих лучан, дивилися кіно, фотографувалися, і загалом робили все те, чого ніколи не робили в цих стінах.

 

Різдво у промзоні запропонували лучанам організатори першого у нашому місті лайфстайл-фестивалю «Вітраж-вікенд» – очільниця «PRO Business Hub» Юлія Євпак та директорка благодійної організації «Фонд боротьби з раком» Марія Адамчук-Коротницька. І не прогадали з форматом: за два дні тисячі людей відвідали цей новий атмосферний захід. А потім ще довго обговорювали його у соцмережах. 

Журналісти сайту новин Луцька «Конкурент» і собі пройшлися різдвяною промзоною, і зібрали для вас три причини, чому «Вітраж-вікенд» так «зайшов» лучанам. 

 

Різдво поза політикою

... і поза релігією, варто додати.

Так, на цьому фестивалі не було традиційних колядок, виступів чиновників різного рівня, привітань від улюблених депутатів та пафосних і одноманітних промов всечесних отців. Не було всього того, з чим зазвичай асоціюється звичайне міське святкування Різдва. 

Натомість у спікер-зоні отець Володимир розмірковував про Різдво у сучасному світі. Про нові сенси і нові способи святкувати. Нарівні з ним Катерина Теліпська та Анна Данильчук говорили про туризм, а письменниця Ореста Осійчук презентувала свою книгу «Абрикосова книгарня». Назар Михалюк говорив про трансформацію освіти, а психологиня Ольга Лазаренко – про волинську ментальність. І поки народження Христа у решті Луцька зустрічали, як зазвичай, тут, у промзоні на Ковельській, народжували нові сенси. 

 

 

 

Крафт, промзона і благодійність

Крім різноманітної розважальної програми, на двох тисячах квадратів розгорнули справжній різдвяний ярмарок. Тут продавали все: від листівок і шкарпеток – до посуду, взуття та їжі. Більше тридцяти майстрів пропонували свої абсолютно унікальні вироби. Це бізнеси, які народилися в Луцьку зовсім нещодавно. На фестиваль приїхало навіть подружжя з Закарпаття, яке дає друге життя скляним пляшкам, роблячи з них посуд та прикраси. 

Для того, аби всі ці майстри могли тут працювати, територію довго прибирали. Організаторки вивезли звідси купу мотлоху, попідмітали, заклеїли вікна. Провели електрику, щоб потім на фесті горіли тисячі яскравих вогників, і робили атмосферу по-справжньому різдвяною.

 

 

 

 

 

«Ми розписали ідею ще в березні цього року. І вона так «лягала» на якусь промзону. Оця вся ревіталізація, нові меседжі, нові сенси, колаборації творчих людей – воно не «лягало» в Будинок культури. У нас не було офіційної частини. Депутати, чиновники і хто тут тільки не був за ці два дні, але просто як гості. У нас був священик, але він був учасником спікер-зони, і не виступав з вітальними речами, а розповідав, що таке Різдво у 21 столітті», – каже організаторка Юлія Євпак.

 

 

А ще кожен гість цього фестивалю мав змогу зробити добро. Бо Різдво – час для добра і дива. Гроші від продажу квитків спрямують на Фонд боротьби з раком. Директорка фонду Марія Адамчук-Коротницька розповідає, що давно мріяла провести у Луцьку такий фестиваль. Без прив'язки до конкретного гурту, до дати чи ще чогось. Просто атмосферний захід, де всі тусуються, гарно проводять час і водночас роблять спільну важливу справу. 

«Найбільше ми боялися двох речей – що підведе електрика, бо ж приміщення старе, і що не прийдуть люди. Але все вийшло. Багато людей прийшло. У нас дуже круті резиденти, які варті того, щоб про їх бізнеси дізнавалися люди», – розповідає вона. 

 

 

 

 

Тусівка для екстравертів і не зовсім

Найперше слово, яке спадало на думку всім, хто заходив на територію «Вітражу», було «атмосфера». Тут було місце для всіх – запальних тусовщиків, які відривалися під потужні діджей-сети, любителів смачно поїсти і гарно пофотографуватися (для їх комфорту зона з їжею і фотозона були поруч), для фанатів тихого спокійного відпочинку і ненапряжного спілкування. 

 

 

 

 

Одна річ якісно відрізняла цю тусівку від решти луцьких різдвяних і не дуже фестивалів – на «Вітражі» не було випадкових людей. Тут наче всі всіх знали, були одне одному добрими знайомими, привітними сусідами, усміхненими однодумцями. 

Саме тому цей новий незвичайний фестиваль так легко захопив позиції у серцях усіх, хто його відвідав. І хоч організаторки не беруться говорити, чи буде такий фест наступного року, дуже хотілося б вірити, що зовсім скоро у вікнах ще якоїсь забутої будови у Луцьку також засяє світло. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів