Поділитись:

Цукерки, пазли та диво: відомі волиняни розповіли, що отримували від Миколая (фото)

Автор: Міла Роспопа |
Неділя, 19 грудня 2021, 19:30

Мабуть, зимові свята найбільше пов'язані з мріями і сподіваннями. Особливо коли ви діти. Саме в дитинстві, як ніколи, чекаєш на диво. Пригадуєте ті солодкі ранки, коли ви чимшвидше прокидалися, зазирали під подушки, на підвіконня у пошуках дарунків від Святого Миколая?

Журналісти сайту новин Луцька «Конкурент» попросили відомих волинян пригадати, які найкращі подарунки вони отримували від Миколая, та чому з року в рік чекають його у гості. 

Олексій Кушнєр, учасник АТО, волонтер

Ми рідко про це говоримо, але це важлива сторінка нашого сімейного життя. Багато хто пам’ятає, що у нас було раніше два лабрадори. Віві була досить хвороблива та в якийсь момент відійшла від нас на веселку. З цього моменту в душі було відчуття порожнечі. і ми розуміли, що однієї собаки вдома для нашої сім‘ї «замало».

Ми не шукали націлено, просто знали, що «наша» знайдеться сама.

Два роки тому, напередодні Дня святого Миколая ми натрапили на оголошення КП «Ласка», де шукали домівку для собаки. Шукали аврально, бо її мали переводити у вольєр з підсобного приміщення. У вольєр, де вона б просто не вижила – у Ніки немає підшерстка, там би вона просто замерзла.

Коли ми приїхали в КП, то зустріли перелякану, загнану собаку, яка нікого не признавала і боялась всього. Ми зрозуміли – вона наша, хоча і не буде легко. Вона боялась всього – мене, повідка, звуків, їла, як востаннє. Кілька перших днів було важко. 

 

19 грудня 2019 року, коли я прокинувся, то побачив, як вона задоволено спить, міцно притулившись до мене, витягнувши свої лапи. Тоді і прийшло розуміння – тепер вона не тільки наша собака, а й ми – її люди. З того дня між нами любов, та любов, яку не купиш…

 

Алла Надточій, депутатка Луцької міської ради від Громадянського Руху «СВІДОМІ»

День Святого Миколая – улюблене свято не тільки дітей, а й дорослих. В цю магічну ніч ми чекаємо не лише подарунків, а й теплих слів та щирих усмішок. Чарівна традиція наповнена добром та любов’ю. 

Я з дитинства вважаю, що подарунок не повинен бути дорогим. Сенс цієї традиції в добрі, любові та турботі. Мене дуже гріють спогади про те, як я знаходила шоколадки під подушкою, будучи вже дорослою. 

Пам’ятаю, як раділа моя донька коли їй прийшов лист від Миколая. Вона завжди старалась бути хорошою дитиною, щоб не отримати різочку під подушку. Писала листи з побажаннями та просила надіслати їх Святому Миколаю. Ніколи не забуду її щасливі очі, коли вона відкрила та прочитала лист від Миколая. 

Бабусі та прабабусі розповідали внучці цікаві історії про чудодійника, який прославився своєю любов’ю до дітей та допомогою нужденним, про те, що він дарує подарунки слухняним дітям та приносить різочки для менш слухняних. Це допомагає дитині зрозуміти, що за добрі справи вона завжди отримає винагороду.

Діти вірять в дива та добро, важливо підтримувати цю віру, щоб вона залишилась з ними в дорослому віці.

 

Ірина Вахович, ректорка Луцького національного технічного університету

Я отримувала солодощі під подушку від батьків. Головне, щоб не помітно було, що це батьки дарували. Я мала думати, що Миколай. Уже своїй донці робила те ж саме. Але вона якось взяла за мету не заснути і побачити, хто подарунок розміщає. Все побачила. 

 

Роксолана Несторук, волонтерка

Я виросла в такий період, коли діти чекали не сильно круті чи оригінальні подарунки. Я в своєму дитинстві чекала пакет цукерок з мандаринами, і будь-яка іграшка була за щастя. 

Мрія була вхопити Св.Миколая за бороду, і щастя було, коли колись таки вдалось (в мене тато з бородою був тоді). 

А зараз в мене є дитина, і його мрії не є такі вибагливі. Навіть недавно купили йому мобільний телефон, то він до сьогодні питає: «А нащо мені? В мене є планшет, мені вистачить». Хоча половина однокласників його з телефонами. Для хлопця його віку мрія – то 125-тий пістолет. Головне, щоб якнайбільший був. 

 

Митрополит Луцький та Волинський Михаїл

Як, як і всі, отримую подарунки від святого Миколая. Кожен рік по-різному. Пояс колись отримував, піжаму мені дарували, чобіт із цукерками такий червоний... Кожен рік Миколай приходить по-різному. Хоч я сам йому ніколи листів не пишу, просто поводжуся чемно, і він приходить. 

Для мене цей день, як і для всіх, означає радість, надію, спогади про дитинство. Щось таке особливе і дитяче, без заглиблення у сенси. 

З дитинства пригадую це очікування, підготовку, вечори з батьками, коли запалювалася свічка, коли повільно діставали іграшки. Ми не чіпляли іграшки 31 грудня. Піст починався ще в листопаді, і далі ми кожного тижня запалювали свічку, діставали і чіпляли іграшку, мили вікна, стелили туди вату і сіль, і прикрашали іграшки. 

Ялинку не ставили – прикрашали гілку з ялини і сосни. Там були дощик, вата, і якась іграшка. 

Я в дитинстві нічого не просив від Миколая. Тоді було не прийнято просити. Ми просто чекали свята і знали, що щось буде. Це зараз вже мода пішла писати листа. Тоді Радянський Союз пропагував Діда Мороза. 

Завжди, пам'ятаю, хотів зловити Миколая за руку, коли він кластиме мені подарунки під подушку. Ці дня для мене - просто гарна нагода зробити близьким приємно. Тоді, коли вони не бачать, але коли так чекають дива. 

 

Сергій Скулинець, шоумен

Ну, що в нас клали під подушку в моєму дитинстві? Або цукерки, або мандарини, які нагадували про Новий Рік. Або, якщо пощастить, типові подарунки для хлопців - машинка, машинка на пульті. Такі вже з'являлися в моєму дитинстві. 

Зараз, коли я вже дорослий, то більше люблю сам робити дарунки дітям. А собі серед дарунків люблю цукерки. Головне, щоб шоколадні. 

 

Анна Єкименко-Поліщук, волонтерка, блогерка

Я дуже довго вірила в Миколая – батьки тримали інтригу. А ще я дуже любила залазити на верхні шафи. Я ставила стілець, на стілець табуретку, а на табуретку вилазила сама, і коли вдома нікого не було, шукала все, що можна. 

Мені було років 10, я вже вірила, що Миколая нема, і що подарунки купують батьки. І ось облазила все, шукаючи свої замовлені пазли, і за три дні нічого не знайшла. А потім я прокинулася зранку – і в чобітку не знайшла «миколайчика». Дуже засумувала, а потім залізла під ліжко, і вже там знайшла велетенський пазл з ведмедиками. Тоді я справді повірила у Миколая. 

Вже потім батьки розказали, що розгадали мою «схему», і заховали подарунок у сусідів. 

 

Віта Сахнік, журналістка

Наймиліше, що я отримувала від Миколая – це красива тарілка-зебра і винце. А ще минулого року Миколай подарував мені сир брі і трекінгові палиці. 

Дорослий Миколай прикольніший, бо ти сам є Миколаєм, ти сам можеш готувати комусь подарунки, запаковувати їх, шукати, тішити людей. Це навіть приємніше, ніж отримувати. 

З іншого боку, коли ти живеш сам, ніхто не кладе тобі подарунків під подушку, і це маленький мінус. 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів
08:00
17 травня 2022
12:15
16 травня 2022
15 травня 2022
13 травня 2022
12 травня 2022
18:15
11:15