Поділитись:

Люди, як сніжинки

Середа, 08 грудня 2021, 07:40

Сніг у цьому році прийшов майже за розкладом – в перших числах грудня. І приніс із собою першу святкову атмосферу. Адже сніг – це символ того, що свято наближається. По дорозі на роботу, споглядаючи засніжені вулиці Луцька, почав роздумувати над тим, як долі сніжинок схожі на долі людей. Досить такі дивні роздуми, але…

Сніжинки падають з неба на землю, і саме собою це явище зачаровує, це своєрідна зимова магія. Кажуть, кожна сніжинка унікальна, їх форми ніколи не повторюються. Також кажуть, що унікальна кожна людина, і на Землі, за всю її історію, ніколи не жило дві однакові людини. Наша різноманітність безкінечна. Поки сніжинки летять – вони ідеальні, досконалі, такі, якими їх створила природа у небесній висоті. Та кожна по-різному приземляється, там, куди занесе вітер.  Так само як і людина не обирає, де і коли їй народитись.

На проїжджій частині – сіро-бура багнюка. Сніг, змішаний з брудом та пісково-соляною сумішшю, якою посипали дорогу комунальники. Ця багнюка, яка летить з під коліс машин і забруднює все довкола – вчорашні сніжинки, якими ми так милувалися під час снігопаду. Де тепер їхня краса? Так само і люди, яким не пощастило «приземлитися» в благополучному середовищі, ризикують перебрати бруд свого середовища на себе і стати такими, від яких відвертаються.

На зелених зонах сніг лежить непорушним рівним шаром, сніжинки відпочивають після свого польоту. Деякі люди «відпочивають» все своє життя, очікуючи, що хтось візьме їх до рук, «зліпить» з них щось чи «підкине» до небес. Так, комусь щастить, і їх «підхоплюють», але більшість так і лишається лежати «до весни».

Ось, наприклад, діти грають у сніжки, а там – ліплять сніговика. Вчорашні сніжинки, які вчора викликали захват у всіх, сьогодні стали епіцентром радощів і розваг у дітлахів. Їм пощастило, їх підхопили із землі. Вони несуть позитивні емоції зимово-казкової атмосфери. Вони відчували б себе потрібними і щасливими в цей момент, якби були людьми.

Не посипаний тротуар. Пішоходи втоптали сніг, він став твердим, сніжинки «загартувалися» і перетворилися у лід. Слизько. Лід, вчорашні сніжинки, яких «загартували» скрутні обставини, може дати прискорення – по ньому помчать сани, які застрягали на асфальті. А бурульки, в які сніжинки перетворило зимове сонце на дахах будинків, можуть зламатися і впасти. І цей поламаний лід, що падає, може завдати непоправної шкоди.

Загартована життєвими обставинами людина стає професіоналом своєї справи і дає «прискорення» людству своїми знаннями і вміннями, добре виконуючи свою роботу. Так, як лід дає прискорення саням. Однак, коли людина не витримує і ламається – наслідки можуть бути катастрофічними.  І не лише для неї.

Доля кожної сніжинки унікальна, як і унікальна доля кожної людини. Та коли настане весна – всі сніжинки, і ті, які перетворилися у багнюку, і ті, які байдуже до всього лежали на полях, і ті, які були міцним льодом, і ті, які у образі сніговика тішили дітлахів до останніх днів зими – всі перетворяться на воду. Вода випарується, водяну пару далеко віднесе вітром, десь і колись вона знову випаде на землю снігом. Але це вже будуть зовсім інші сніжинки…

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів