Білоруська губернія чи тимчасовий суверенітет: результати зустрічі двох диктаторів

Минулого четверга Володимир Путін вже уп'яте за рік мав зустріч із Олександром Лукашенком, під час якої узгодили 28 «союзних програм» – так тепер називають дорожні карти інтеграції Росії та Білорусі.

Часті зустрічі з Путіним, які відбуваються на російській території, – наслідок міжнародної ізоляції Лукашенка, кажуть експерти. Так, економічні санкції США і Євросоюзу змусили Мінськ переорієнтувати свій експорт на Росію. Але навіть у цих умовах довгограюча інтеграція РФ із Білоруссю залишається предметом запеклих торгів. А деталі об'єднання так і не визначені. І це попри те, що розмови про єдиний економічний простір ведуться із 1999 року!

Зараз Мінськ чекає на допомогу і поступки Москви, а особливо – на об'єднання ринків нафти і газу. Москва ж хоче зберегти Білорусь у своїй сфері впливу, навіть після відходу Лукашенка.

Раніше головним критиком інтеграції часто виступав сам Олександр Лукашенко. Він звинувачував Кремль в замаху на суверенітет Білорусі та всіляко намагався балансувати між Росією і Заходом. Але все змінилося влітку 2020 року після не надто вдалих для самопроголошеного Лукашенка президентських виборів.

Після жорстких санкцій з боку Європи і США, Москва – остання надія Олександра Лукашенка. Символом нової реальності є перша після початку білоруських протестів зустріч Путіна і Лукашенка у вересні 2020 року. Тоді Росія виділила Білорусі кредит 1,5 млрд доларів. Водночас Лукашенко не зміг домогтися компромісів з невигідного Мінську «податкового маневру». Відтоді Володимир Путін та Олександр Лукашенко зустрічалися ще чотири рази – і щоразу саме на території Росії.

Російська влада вклала багато грошей в режим Лукашенка і намагається отримати якісь гарантії. Саме «союзні програми» є гарантією того, що Білорусь залишатиметься у сфері російського впливу.

Олександр Лукашенко чекає від Володимира Путіна фінансової і політичної підтримки, намагаючись продавати суверенітет Білорусі частинами і дорого. Але загалом вибору продавати чи не продавати у нього не залишилося. Тому що відносини із Заходом він зіпсував остаточно.

Водночас окремі міжнародні експерти прогнозують, що навіть якщо Мінськ затвердить нові союзні програми, Лукашенко не обов'язково буде їх виконувати, оскільки вони також не дуже цікаві і самій Росії, яка домагається більш конкретних способів утримати Білорусь за будь-якої майбутньої влади. Наприклад, може йтися про розміщення російської військової інфраструктури. Так, у березні цього року сусідні «братські» країни вже узгодили створення спільного бойового-навчального центру військово-повітряних сил і протиповітряної оборони під Гродно. А там, поміж іншого, вже розмістили російські літаки Су-30СМ. У серпні перші російські військові прибули на місце майбутнього центру, а літаки вже там базуються.

Україна вважає військову інтеграцію російської та білоруської армій серйозною загрозою для своєї безпеки, адже фактично це додаткові 1084 км кордону, які потрібно посилено охороняти. Причому це кордон, наближений до Києва. А російсько-білоруські навчання «Запад-2021» президент України Володимир Зеленський нещодавно на зустрічі з міністром оборони США Ллойдом Остіном назвав фактором додаткової напруги між Києвом і Москвою.

Хоча політичної інтеграції між Мінськом та Москвою поки що не планується, можливість створення єдиного парламенту Путін на перемовинах все ж таки озвучив. Водночас, як стверджують авторитетні експерти, за результатами цієї зустрічі остаточно домовилися «завести 22-річну автівку», тобто розпочати виконання ключових пунктів угоди 1999 року про створення «союзної держави». Питання тільки в тому, чи рушить «союзна колимага», беручи до уваги нинішні «погодні умови» навколо Білорусі? До того ж залишається актуальним і питання, на якому паливі працюватиме двигун «російсько-білоруської колимаги»?

Мирослав К.