Поділитись:

Та все відносно

Понеділок, 12 липня 2021, 07:40

Та все відносно.

Я їду у якесь Богом забуте місце, аби відпочити і насолодитися вранішньою кавою на світанку. Вона ж бо тоді солодка без цукру і гостра без перцю. Аби десь на березі маленького тихого озера відпочити від людей з натягнутими посмішками та зачерствілими душами. Аби побути наодинці з собою.

Ти ще десь там валяєшся у свої палатці, ліниво перекочуючись з одного боку на інший, додивляєшся останній вранішній сон.  Але не бачиш багряне сонце, яке кволо викочується на зустріч новому дню.

Я тут, аби дихати. Ти тут, аби нити й скаржитися на комарів.

Заходжу у ще холодну воду. Ніч, певно, була не теплою, тому вода не зберегла ту температуру, яку ввібрала вдень. Надто спокусливо зануритися з головою, аби відчути ранок, холод, вологу.

Бррр.. У перші секунди вода здається крижаною. А потім тілом розливається неймовірне тепло. Хм. І де тому теплу узятися у цій воді?

Ти натягуєш на голову простирадло. І хоч у палатці задуха, не спішиш впустити туди свіжого ранкового повітря.

Друга чашка кави ніколи не буде такою смачною, як перша. Але не тут. Не березі цього неймовірного озера. Тут все солодко.

Я сиджу закутана у плед і вдивляюся удалечінь. Ніколи досі я не чула стільки голосів пташок. І спів солов’я – то також щось неймовірне.

Нарешті ти вилазиш з палатки, морщиш носа і супиш брови. Через секунду ти вбиваєш на собі першого комара, скаржишся на птахів, які розбудили тебе о 5 ранку, відсутність інтернету та води.

Та все відносно, завжди кажеш ти. І я не можу з цим не погодитись.  

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів