Культурні й безкультурні

У черзі до стоматолога – людно. Дістаю телефон і вирішую, що доки нічим зайнятися, трохи його почистити від непотрібних світлин. У цей час отримую кілька робочих повідомлень в месенджер, донька написала на вайбер про те, що вона вже поснідала. Згодом відкрила телеграм, прочитала та відписала повідомленння тітці в інстаграмі. Краєм ока помічаю, що за мною спостерігає старшого віку жінка. Й дивиться так, я б сказала, з прєзрєнієм.

– От бачите, яке те покоління. І що – від них добра чекати? – зрештою не витримала вона.

Починаю копатися в собі. А потім аналізувати. Що на мені не так? Я не нафарбована абсолютно, ніде не видно голого тіла, я у штанах – не в короткій спідниці і не у відвертій кофтині, з якої вивалюються груди. Взута я в кеди, прийшла в поліклініку не нависоких підборах. Коли прийшла, привіталася. Що ж не так?

– Ото моя внучка не встигає очі роздерти, як вже у телефоні. Їсть з ним, спить, в туалет ходить. Телефони скрізь: в кишенях, сумках, на грудях. І от телефони, – голосно розказуючи, жіночка демонстративно вказала на мене рукою.

– Ем...Я не ваша внучка. І частина моєї роботи – саме в телефоні, – я таки обурилася.

– Та я конкретно на вас нічого не кажу.

– Таке покоління, що ж зробиш, – втрутився в розмову дідусь. – Коли вони мають телефони, то ж нічого. Але коли дістають ті телефони і починають говорити у маршрутці – ото вже неповага.

Далі старші люди почали обговорювати поведінку, звички, навушники і одяг молоді. Найбільше, звісно, оборювала невихованність та безкультур'я.

Але... Ну блін, а обговорювати людей і тикати на них – культурно?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією