Боротьба за Луцьку дитячу залізницю: історія підлітка, який не опускає рук (фото)

"Є такі "фанатики" залізниці... Я, напевно, один із них. Я прийшов сюди у 2015 році. То вже сьомий рік іде. Мені тоді було 10 років", – просто починає свою розповідь хлопець у кепці з локомотивом. Андрієві Радченку 16. Він звичайний луцький підліток. Навчається у школі, тусується з друзями. Але у свій вільний час Андрій робить речі, які для нього мали би робити дорослі: хлопець намагається врятувати від закриття Луцьку дитячу залізницю, збудовану за півсотні років до його народження. 

З Андрієм ми познайомилися у фейсбуці. Він залишав під новинами ІА "Конкурент" коментарі з проханням врятувати дитячу залізницю. Юний залізничник навчається тут вже сьомий рік, і в майбутньому мріє стати машиністом і керувати локомотивом. Минулого тижня Андрій запросив наших журналістів на мітинг, який він організував спільно з друзями. У понеділок, 17 травня прийшов на цю розмову. Говорив логічно і впевнено. Зовсім не як дитина. Бо взявся за справу, в якій дорослі безсило опустили руки. 

Андрій Радченко

За словами Андрія Радченка, більшість людей зараз вважає, що "Дитяча залізниця" – то такий атракціон у парку. А насправді це дуже важливий позашкільний навчальний заклад. Діти із луцьких шкіл взимку і навесні навчаються тут, а влітку проходять практику. Ця практика їм згодом зараховується замість виробничої шкільної. 

Перед тим, як заявити про закриття, луцька дитяча залізниця пішла на карантин. На той момент навчання тут проходили більше 500 учнів. Серед них і Андрій – один із найстарших юних залізничників. 

Андрій захоплюється поїздами з дитинства, і знає про них надзвичайно багато. Він з таким захватом розповідає про те, як влаштована робота залізниці, ніби говорить про найцікавішу роботу у Всесвіті. Хлопцеві було 8, коли він з батьками поїхав у Карпати поїздом "Ковель-Чернівці". Величезний поїзд у дитячих очах здавався навіть більшим, і допитливий Андрій почав цікавитися, як же ним керують. Перечитав безліч статтей у "Вікіпедії", вивчав колійне і вагонне господарство. Минуло півтора року, перш ніж батьки відвели його на дитячу залізницю. 

"Коли я сюди прийшов, тодішній головний юний залізничник почав мене опитувати, що я знаю по локомотивах, вагонах... Я почав розказувати про локомотиви постійного струму і змінного, ширину колій на великій залізниці. Сам це все сидів вичитував, бо було цікаво.  Як тільки я прийшов, мені сказали "забагато ти вже знаєш", і відправили практикуватися. Я вже того літа бігав по "стрілках" – переводив рейки у правильному напрямку. Я робив це у 10 років. Звичайно, під наглядом дорослих. Звідси почалася моя кар'єра юного залізничника. Тепер вже не знаю, чи колишнього, чи ні. Бо свідоцтва про закінчення навчання тут я не отримав", –розповідає хлопець. 

4 вересня 2020 року Андрієві сказали, що дитячу залізницю у Луцьку закривають. Вже через дві години на фейсбук-сторінці, яку адмініструє хлопець, з'явилося це повідомлення:

"Шановні юні залізничники, працівники залізниці, містяни та гості нашого міста Луцька. На превеликий жаль, від Укрзалізниці прийшла погана звістка. Планується повне закриття дитячої залізниці. Що буде після цього з залізницею – невідомо. Тому ми хочемо попросити вас, аби ви поширювали допис по максимуму. Чим більше ви будете поширювати, тим більшою буде підтримка та меншою вірогідність закриття. Збережемо дитячу залізницю для майбутніх поколінь!"

Допис став шалено популярним, і за кілька годин розлетівся усім волинським фейсбуком. Його підхопили місцеві медіа, поширили активісти, на нього звернула увагу місцева влада. 

"Буквально за пару годин там було 150 тисяч переглядів. Зазвичай наші дописи мають десь півтори тисячі. А тут така цифра. Вже до кінця доби пост настільки поширився, що про наше закриття вже знали у країнах Європи (Польща, Угорщина, Італія, Німеччина, Чехія)", – каже Андрій. 

Через два тижні Андрій та його однодумці створили місцеву електронну петицію, яка набрала необхідну кількість голосів. Її розглянули у міській раді, і пообіцяли провести перемовини з "Укрзалізницею". Аналогічна петиція на сайті президента не пройшла премодерацію,  і не була опублікована.

На цьому захисники луцької дитячої залізниці  не зупинилися, і вже незабаром Андрій разом зі своїм другом Владиславом Корецьким (також випускником ЛДЗ) зібрали близько тисячі письмових підписів під закликом урятувати залізницю. Їх надсилали до Волинської ОДА, до керівництва "УЗ", Мінінфраструктури, і знову ж до Президента. Всього відправили близько 35 листів. Відповідь була або негативною, або ж її і взагалі не було. 

Тим не менше, після численних спроб боротьба Андрія та однодумців принесла свої невеликі плоди. Місто виступило з пропозицією взяти на баланс майно Луцької дитячої залізниці, наново найняти працівників, і розвивати її вже як комунальну власність. Наразі щодо цього ведуть перемовини з представниками "УЗ", і про їх результати стане відомо незабаром. 

Тим часом із будівлі станції "Росинка" вивезли меблі, інформаційні стенди та все, що було всередині. Коли вивозили майно, вантажівка сильно пошкодила фасад, і одна зі стін будівлі зараз осипається. Андрій засмучений через те, що країна так байдуже ставиться до розвитку молоді і не виділяє гроші на те, що дійсно важливо. 

"Це ж не лише місце, де можна залишити дітей, щоб вони займалися чимось корисним. Це розвиток і відпочинок. Не кожне місто України може таким похвалитися. У нас всього 8 таких дитячих залізниць, і ще одна в окупованому Донецьку. Тут лучани мого віку мали можливість розвиватися, ми могли спробувати цікаву професію. Крім того, люди тут відпочивали цілими сім'ями" – говорить хлопець.

Андрій вважає, що ставлення країни, міста і дорослих до цієї дитячої залізниці яскраво демонструє ставлення до проблем розвитку молоді загалом.  

"Якщо залізницю таки вирішать закрити, скоріше всього наша група розпадеться. Більшість дітей зрозуміє, що в "Укрзалізниці" якісь проблеми, і не захоче обирати цю професію. Хтось може подумати, що проблеми загалом в України, і що країні на них байдуже. А що буде зі мною? Не знаю. Навіть якщо дитячу залізницю закриють, я стану залізничником. Але, швидше за все, не в Україні", – підсумовує хлопець.

Андрій самотньо прогулюється між колій, ходить зарослим подвір'ям, піднімається на локомотив. Він готовий продовжувати далі свою боротьбу, і мріє про день, коли поїзд "Юність" знову відправиться по коліях зі станції "Росинка" до станції "Водограй".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Вздовж Сапалаївки: у Луцьку хочуть збудувати пішохідну набережну через все місто (фото, деталі)
• У Луцьку вийшли на мітинг, аби врятувати дитячу залізницю (фото)
• Врятувати дитячу залізницю у Луцьку: що робить влада