Дивні писанки

Сьогодні – передвеликодня субота. В цей день зранку в нас вдома завжди фарбували яйця. Власне, тільки й фарбували. Бо розписувати писанки я вперше спробувала на гуртку місцевих пластунів. Було цікаво, але, крім цяточок і декількох зиґзаґів, мені більше нічого не вдавалося виводити.

Фарбування яєць до Великодня для нас, малих, було бажанішим, аніж скуштувати паску-ковбаску. Особливо, коли нам давали волю. Спершу ми фарбували яйця якимись народними методами. Найпопулярніше – цибулеве лушпиння. Потім в рух йшли вже харчові барвники, а згодом – оті всі самоклейні плівки. Але ніщо не викликало в нас такого захвату, як спроба якось розфарбувати яйця фломастерами. Різними кольорами ми виводили на тих нещасних яйцях якісь нерозпізнані геометричні фігури, зафарбовували їх, а потім ще писали Христос Воскрес – Воістину Воскрес. Той напис міг бути й без деяких букв – воно важко, знаєте, митцю…

Мама дозволила нам «розписати» фломастерами дві штучки – по одному яйцю кожному. З певних очевидних причин. Але ми інколи ігнорували цей ліміт. І в мами «бігали вилиці». Всього лиш. Потім ми несли показувати й хвалитися тими яйцями одне поперед одного. Всім все подобалося, звісно. І ми були щасливі, бо думали, що Бог потішиться теж. Ми старалися. Але в кошику наші творіння дбайливо ховали внизу. Ми це помічали і дорогою до церкви змовницьки витягували їх на передову. А мама непомітно закладала їх ковбаскою знову. Такий собі колообіг яєць у кошику.

З віком ми зрозуміли, яка то стидоба – ті розфарбовані як-небудь фломастером яйця. Але як же круто, що нам не заборонили це зробити. Зробити, помилитися і зрозуміти.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.