Стіни мають вуха, або Життя без таємниць

«Мій дім – моя фортеця», – наївно вважаємо ми, коли потрапляємо у власну квартиру. За зачиненими дверима ми приховуємо життя, яке не стосується нікого, окрім нас. Захищаємо від сторонніх очей радості, печалі, перемоги, невдачі, хвилювання, розчарування, сподівання – своє особисте життя.

Але ми забуваємо, що стіни мають вуха. Точніше, за стінами мешкають сусіди, які чують те, що відбувається в нашій «фортеці».

Мимоволі й ми наче «підслуховуємо» чуже життя, дізнаємось про те, що взагалі ніяким боком не стосується нас.

Я не знаю, як звати мою нову сусідку, проте мені відомо, що вона дуже ревнива – мало не щодня влаштовує скандали своєму чоловікові, бо він пізно приходить додому. А одного разу від нього пахло жіночими парфумами…  До слова, чоловік цей не має ні голосу, ні слуху і не володіє англійською. Звідки  це знаю? Бо він співає у ванні!

А сусідка справа прикинулася хворою й не ходила тиждень на роботу. А все тому, що в неї з’явився новий кавалер. Вона дуже природньо кашляла, коли хриплим голосом розповідала шефу, що погано почувається. Викурюючи при цьому чергову сигарету на сходах в під’їзді.

«Ма-а-амо, я пока-а-акала!» – лунає дитячий голос в туалеті. Це донька сусідів знизу подорослішала – пересіла з горщика на унітаз. Проте злазити з нього сама ще не навчилася. Чужі діти швидко ростуть)))

Ніякого особистого життя. З «дірявою» звукоізоляцією. Зате майже по-родинному.

Цікаво, які таємниці пройшли крізь стіни з моєї квартири…

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією