Собака буває кусючим
Собака просто так, без причини, не нападає на перехожих. Принаймні, так стверджують наші сповнені любов’ю до чотирилапих зоозахисники. Ага. Мабуть, їх не кусали. І їм не доводилося сидіти на дереві, чекаючи, поки зграя безпритульних псів втратить до тебе інтерес і переключиться на щось інше.
Нічийні собаки, які гоняться вулицями міста, – це страшно. І ніхто не переконає мене в протилежному – шрам від гострих зубів на обличчі для мене більш вагомий аргумент, аніж сентиментальні шмарклі добреньких собаколюбів. А оте «не бійся, він не кусається» можете запхати глибоко і далеко. Ви не знаєте, що на думці в тварини.
Кажуть, що собака нападає, коли відчуває небезпеку чи страх. І коли захищає свою власність чи територію. І коли він їсть – краще не підходити. І в очі не можна дивитися. І краще поступитися дорогою зграї. І не їхати велосипедом. А ще голосно не розмовляти, не робити різких рухів, не дозволяти вироблятися адреналіну… І пес вас не чіпатиме. Елементарно, правда ж?!
Насправді я дуже люблю собак. Віддані, незрадливі, щирі. Вірю, що й ті, які живуть на вулиці, народилися такими ж. Проте голод, холод, відсутність турботи і боротьба за виживання зробили їх агресивними і небезпечними. Вони не вміють бути іншими.
І не кажіть мені, що вони не нападають першими.
Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.
