Олені як "издєржки" весни

Йду додому. Тільки от вийшла з приміщення. Подумалося, що зима, звичайно, цього року була класною. Але от оця сонячна п'ятничка – ну просто неперевершена. Ще на сходах мене зустрічають сліпучі і вже таки теплі промені зимово-весняного сонця. Класно. Тепло. Весняноооооо. В голові прокручую, чим займуся на вихідних. Планів – тьма. Робити-не переробити. Але у мене цілих два дні. Встигну.

Раптом мої думки стали мокрими, як хлющ. Авто, яке зухвало пронеслося по калюжах на шаленій швидкості, здавалося, забризкало навіть мої нутрощі. Про одяг взагалі мовчу.

І я пригадала як ото, буває, коли настрій летить у...вирій. Ти намагаєшся повернути радість від прийдешнього дня, моментально наситити чи підживити себе якоюсь миттєвою емоцією. Тільки так не буває. Он вона, та емоція, застрягла матюрним слівцем у горлі. Але ж стримуєшся. А, може, й блякнула з відчаю тихенько. Не пам'ятаю. Та матюкатися ж не можна. Ти ж он, якась там типу леді, навіть у спідниці. Заляпаній, звичайно. Але то таке.

"Мені цього дня ніщо не зіпсує настрій" цього дня не проканало. Здавалося б, ну така дрібниця, тю! Та й кермувальник, можливо, поспішав, вирішуючи життєво-важливі проблеми. Але якщо таких проблем немає, водії, коли їдете, пам'ятайте про пішоходів. Ми у вас часто "олені" і все таке. Але як назвати водія, який на повороті, не призупинившись, не ввімкнувши поворот, летить по калюжах?

То є "издєржки "весни.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.