Шеф, два лічильники!

Для мене таксисти – як бармени, тільки навпаки. Чому? Поясню. Бармен, окрім основного обов’язку – обслуговування клієнтів, дуже часто виконує додаткову функцію – вільних вух. Відвідувач, заливаючи всередину щось міцне, виливає йому душу: дружина – марнотратка (чи чоловік – бабій), діти не слухаються, шеф напрягає, а він/вона – квіточка-кульбабка…

З таксистами ж усе навпаки – вони самі охоче теревенять про все на світі, поки везуть пасажира до місця призначення. Від них ви дізнаєтеся, який курс долара, де смачніша кава і як ще можна назвати того оленя, який вліз перед нами з іншої смуги.

Але є і дещо спільне між ними – ніколи не знаєш, який тобі виставлять рахунок.

Таксують в нас переважно чоловіки, тож коли в авто сідає більш-менш симпатична пані, вони не прогавлять нагоду пофліртувати – нагородити банальним компліментом, блиснути інтелектом (якщо є) чи розповісти бородатий анекдот про тещу.

Останніми роками довжелезні затори і тягучки стали невід’ємною частиною нашого життя. Тож кожен таксист, який поважає себе, знає десятки вулиць і провулків, якими можна об’їхати, скоротити шлях чи навпаки – накрутити кілька гривень на лічильнику.

Якось довелося їхати з таким «я знаю коротку дорогу». Рухаємося в напрямку Рованців, повертаємо на якусь вуличку. Запитую:

– А куди це ми? – нишком шукаю в сумці пилочку для нігтів – дорогу не знаю, мало що в нього на думці…

– Так на кладовище! – відповідь вбила.

«Пилочки нема... Вискакувати на ходу? А далі що? Людей немає, наздожене – ніхто й знати не буде, де шукати… О, парфуми – бризну в очі, дам коліном, куди дістану – і бігти світ за очі…»

– Там дорогу гарно зробили. Траса не забита, об’їдемо затор – не запізнитеся, – спокійно продовжує водій.

І справді, не запізнилася. Щоправда, переплатила суттєво – і грошима, і нервовими клітинами. 

Відтоді я їжджу тільки на задньому сидінні. І категорично проти скорочувати дорогу. Стою в заторах, слухаю компліменти чи анекдоти, тішуся, що навколо люди. І відкриваю кишеньку в сумці, де лежить пилочка для нігтів – раптом що…

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.