Час кави й музики
Буває, прокидаєшся зранку, відкриваєш очі і розумієш, що дико хочеш кави й музику. Вже! Допоки в квартирі сплять навіть коти.
З великою чашкою гарячого напою забираєшся на підвіконня і дивишся на місто, яке ще не зовсім прокинулося. Подекуди блимають фарами своїх авто водії, неспішно прибирає тротуар двірник. Снігу багато, лопата важка, а він – уже у віці. До речі, рідко зустрічаю молодих людей, які прибирають нам наше місто. Зазвичай це люди похилого віку, яким, мабуть, не вистачає на життя однієї пенсії.
А он там шукає бодай щось з'їсти великий бездомний собака. Та марно – усе покрите кучугурами снігу.
Хтось із сусідів біля під'їзду підпалив цигарку. Бачу дим. Він клубками, що розв'язуються й плетуться нитками, піднімається угору. Чоловік кидає недопалок прямісінько у сніг і йде розчищати доріжку, аби можна було виїхати на авто. Скоро ж на роботу.
...Допиваю каву. Музика наповнює, доповнює цей день. Як і кожен. Хоча музика в навушниках на вулиці – це зло. Пам'ятаю, було, як водій вискочив з авто і мовчки вирвав ті навушники мало не з вухами. Тож треба було отак йти і мріяти, чути, що тобі сигналять, але мріяти...мріяти...
То був урок!
Ліниво сповзаю з підвіконня. Вони такі широчезні й великі, що проводжу там якусь частинку свого життя. От і час звичайного ранку. Час снідати, збиратися, фарбувати очі та йти в люди.
Добрий ранок)
Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.