Мам, я не «залипаю», а заробляю гроші!

Граючи в комп’ютерні ігри, можна заробити гроші. Не віртуальні «грошики», а реальні гривеньки, які можна зняти з картки і витратити на свої забаганки.

І йдеться не про онлайн-казино, які в нас, як ми знаємо, заборонені і в яких нерідко просаджують зарплати, машини, квартири – все, що можна поставити на кон. Я маю на увазі звичайнісінькі ігри, в яких годинами «залипають» сучасні діти.

«Марно витрачений час», «Треба жити реальністю», «Краще б англійську вчив», «Цяцьки тебе не нагодують і не одягнуть – потрібна освіта» – типовий набір фраз-докорів від батьків, які намагаються наставити чад на шлях істинний і навчити життю.

Але виявляється, що всі аргументи – геть не аргументи!

За офіційними даними, у грудні середня зарплата волинян становила 11 625 грн. П’ять днів на тиждень по 8-9 годин доросла людина гарує, аби заробити далеко не «середню», а часто вдвічі меншу – мінімальну – зарплату, щоб було за що вижити. Навіть не жити, а просто вижити.

А 13-річний шкет, який ще й життя не бачив і ледве навчився грамотно писати, «на ізі» за тиждень-два може заробити стільки ж, просто тицяючи пальцями в екран і отримуючи при цьому задоволення!

І варіантів заробити – тільки встигай обирати! Продати розкручений акаунт, пройти за когось складний рівень, розповісти про приховані «фішки» – це, звісно, найпростіше. А можна «тюнінгувати» стандартні артефакти і виставляти на продаж на відомих ігроманських онлан-платформах. Так, треба терпіння і час, проте, погодьтеся, це простіше і приємніше, аніж стояти на заводі за станком.

Нові навушники? Елементарно! Новий телефон? Не питання. Новий комп’ютер? Займе трохи більше часу, але теж реально. Не кажучи вже про гроші на кіно та щоденні дрібниці. І ось воно, цілком реальне життя з абсолютно реальними речами. 

І от вкотре «втираєш» дитині, що комп’ютерні ігри – не головне, що потрібно думати про навчання, скласти добре ЗНО, вступити в університет, здобути професію, знайти хорошу роботу, щоб отримувати гідну зарплату… І мусиш докладати зусиль вже зараз, бо блатів у нас нема, а платне навчання не потягнем…

І тут фраза:

– Мам, розслабся. Поки до універа – я й сам на «платне» назбираю. Ти тільки дай мені спокійно грати і не читай нотацій…

... Мені згадався «червоний» диплом. Тепер мучить нав'язлива думка: а чи треба був мені той університет і сотні сторінок, списаних на лекціях?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.