Чи боїшся ти темряви?

Пам’ятаєте той серіал, де підлітки збиралися в коло й розповідали якісь моторошні історії? Чомусь дітей завжди так тягне полоскотати нерви, а потім боятися визирнути з-під ковдри.

Та й зараз у кожного є якісь маленькі страшки. Не страхи – то вже якось глобально і серйозно. А якісь маленькі побоювання, які зазвичай і мають хвіст з дитинства. І ніби розумієш, що все це – нісенітниці, але ж десь серденько тьохне – згадає...

Усі мої такі страшки – то старання мого старшого брата і його колєґів-батярів. Не зі злості так виходило, а жартома. Але навіть після спростувань і заперечень віра в те, що зернята від кавуна проростуть в моєму животі кавуном, який потім розірветься і вб’є мене, залишалася. Як і про те, що гусениця, потрапивши на тіло, обов’язково відкладе десь там яйця. Була ще історія про горище. Мовляв, якщо виберешся туди й звернеш ліворуч – тебе забере невідомість, як-от в Бермудському трикутнику. А в квітник перед сусідською хатою то ще й досі, мабуть, не зайшла б. І той страх не надуманий: пам’ятаю, залетить м’яч – все, забудь. Бо як влізеш і потовчеш яку грядку, то добре вхопиш.

Проте найепічнішим і найсильнішим був страх Кучми. Саме того Кучми, що Леонід. Бо коли всі діти боялися Бабаїв, я боялася, що мене за збитки забере саме він – дядько Кучма. І просто з екрана телевізора. Так якось повелося, що всі дурнуваті питання, перш ніж ставити батькам, я ставила братові. Ну а в нього на всі питання знаходилися відповіді, звісно… Не пригадую, як так дійшло до того. Але, мабуть, вечірні сімейні перегляди новин, де всюди фігурував Кучма, вимагали логічного бажання зрозуміти, чому. Чому скрізь він. І пояснення в моїх дитячих куценьких мізках таки знайшлося – всемогутній дядько президент розв'язує всі питання. Хвалить за хороше і карає за погане. Ну, як Миколай, словом. Але не Миколай. З обличчям суворим, усмішкою хитрою… забере в телевізор – і оком не моргне. Тож боялася я Кучми сильніше, ніж темряви.

Йшли роки, а з ними – й розуміння, що Кучма – то не Бабай. Ну, принаймні в телевізор не вхопить. Але натрапляю мимоволі на його новорічне відеопривітання із затиснутими в обіймах онуком і собакою – і холодок спиною пробігає…

А чого в дитинстві боялися ви?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.