Мені бракує переповнених маршруток

Маршруток мало, курсують не за графіком, з’їжджають з рейсів, а ті, що є, брудні і розвалюються… Жизнь – боль.

Тепер на додачу до всіх «радісних» моментів – тільки «сидячі» місця. Хай йому грець, як тепер їздити? Раніше, попри злість на перевізників і невдоволення якістю перевезень, ми все ж їздили – тісно, брудно, але добиралися на роботу, на навчання.

Пандемія коронавірусу змогла паскудну ситуацію зробити ще паскуднішою. Мало того, що маршруток не вистачає, то в них ще й не влізеш – доводиться «пробивати» собі дорогу. А якщо ти чемна, вихована, тендітна філологиня, то можеш те «сидяче» місце чекати до другого пришестя.

Звісно, за умови шаленого поширення вірусу, обмежена кількість пасажирів має сенс – ніхто тобі не кашлятиме в вухо і тихцем не витиратиме ніс об капюшон. Але… Як вчасно дістатися в школу, на роботу – будь-куди?

Стоїш на зупинці, мерзнеш. Чекаєш дива – коли двері маршрутки відчиняться перед твоїм носом і ніяка нахаба не прослизне і не вмоститься на те «сидяче» місце. Із ностальгією згадуєш часи, коли пасажири, мов шпроти в бляшанці, штовхалися, лізли одне на одного. Стоїш на одній нозі, ледь дихаєш, хтось обов’язково сумкою зачепить панчоху чи наступить на туфлі, на поворотах заносить праворуч-ліворуч, можна ще й отримати «з ліктя» – але ж їдеш!

… Вже дві маршрутки проскочили повз юрбу на зупинці. Навіть не зупинилися – «сидячих» місць нема. Знов без варіантів – таксі. Жаба душить, але що вдієш?

Може, колись до нас таки повернуться переповнені маршрутки?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.