Січневий «локдаун», або Годі напихатися!

Новорічна ніч – гості. Різдво – гості і в гості. Щедрий вечір – гості. Василя – в гості. Водохреще – гості. Пів січня нема. Здоров’я теж. Парадокс: вихідних більше, аніж робочих днів, проте енергії та сил не додалося. Точніше – катастрофічно віднялося. Вийшли в плюс лише сантиметри на талії.

Січневий «локдаун» в українців – це не щось нове та незвичне. Це традиційне, роками виплекане явище – два з половиною тижні ніхто не працює. Цикл новорічно-різдвяних свят вибиває зі звичного ритму життя. Тільки не треба говорити про духовність, очищення і релігійний контекст. Все так. Проте кожне свято в нас супроводжується родинними застіллями. Крученики, вареники, холодці, ковбаски, млинці, перемазанці – без цього ніяк.

Вже далеко за північ, проте не спиться. Ще б пак – так наїститися перед сном. Мабуть, останній пиріжок був зайвим. І передостанній теж. Внутрішній голос констатує печальний факт: «Рох-рох… Рох-рох…»

Будильник на 6:30 – аби встигнути зробити зарядку: прес, присідання, планка.

6:30 – дзень-дзень…

7:00 – дзень-дзень…

7:30 – дзень-дзень…

Словом, із зарядкою не склалося. Ну, може, хоча б хвилиночку на планочку? Один, два, три, чотири…вісім, дев’ять… здох.

Перші постсвяткові дні даються важко. Після домашніх ковбасок овочеве асорті зовсім не надихає. Але! Кілька тижнів без смаженого та солодкого – і до весни наче пір’їнка. Ось це вже надихає!

А потім Пасха. І довгі вихідні. І знову крученики, вареники, холодці, ковбаски, млинці, перемазанці… І знов: «Рох-рох»… І все спочатку.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.