Чого чекати Україні в новому політичному сезоні

Новий політичний сезон готує для нас багато сюрпризів. Владі вдалося порівняно спокійно піти на канікули, але згусток накопичених проблем, які впродовж останнього року вдавалося маскувати, доведеться розв'язувати вже цієї осені.

Загальна формула, за якою буде змушена працювати влада до Нового року, має приблизно такий вигляд: "менше ресурсів – більше ризиків", – передає Forbes.

Президент і його День бабака

Петро Порошенко, поза всяким сумнівом, має свій унікальний політичний стиль. Якщо Леоніда Кучму звинувачували в централізації влади, Віктора Ющенка – у надмірній активності в гуманітарній сфері, а Віктора Януковича – у зрощуванні особистого бізнесу й держави, то нинішній президент України ризикує запам'ятатися відчайдушними спробами зберегти статус-кво зразка середини 2014 року.

Того часу, коли він виграв у першому турі на президентських виборах, його команда здавалася амбітною й перспективною, на Сході країни йшла війна, зашифрована абревіатурою "АТО", а економіка завмерла в очікуванні непростих, але потрібних реформ.

На осінь викликів у Петра Порошенка, як і можливостей змінити ситуацію, більш ніж достатньо. Ключові тренди – прогрес у реалізації положень Мінських домовленостей, зважена соціальна політика, реформи й безвізовий режим із Євросоюзом

Фактично відтоді риторика Порошенко не змінилася. Він і далі вважає, що він перший за популярністю політик, хоча ще з весни в президентському рейтингу його обходить Юлія Тимошенко. Як і 2014-го, він переконаний, що його кадри – найперспективніші, хоча з того часу через владу пройшло кілька десятків людей різної близькості до президента й компанії Roshen, які ніяк себе на виявили на довірених постах. Президент, як і два роки тому, з найменшого приводу використовує мілітаристські тези, так і не зрозумівши, що суспільство більше не готове списувати провал реформ і падіння рівня життя на АТО.

Петру Порошенку в новому політичному сезоні потрібен якісний іміджевий поворот, якого від нього вже давно чекають. Опитування громадської думки за літній період фіксують тотальне розчарування українців в обраному владою курсі. У червні КМІС зафіксував: 76% українців вважають, що керівництво веде країну в неправильному напрямку.

На осінь викликів у Петра Олексійовича, як і можливостей змінити ситуацію, більш ніж достатньо. Ключові тренди – прогрес у реалізації положень Мінських домовленостей, зважена соціальна політика, реформи й безвізовий режим із Євросоюзом.

Глухий кут із МВФ

Абстрагуючись від політичних перипетій, у глобальному економічному контексті головним викликом для України є отримання/неотримання кредиту від Міжнародного валютного фонду. Епопея з черговим траншем МВФ перетворилася на справжній фінансовий трилер, у залежність від розв'язки якого потрапили перспективи всієї української економіки.

Переговори на фінішну пряму начебто вийшли ще за Наталі Яресько, але терміни отримання траншу переносили вже кілька разів з щоразу нових причин. Здавалося, минулого місяця ніщо не повинно було перешкодити отриманню грошей, але вибухнув скандал з е-декларуванням, який, втім, навряд чи можна вважати реальним приводом для відмови в кредитуванні. Є системна криза у відносинах між українським урядом і керівництвом Фонду, про що свідчить і постійне зменшення суми очікуваного траншу. Спочатку говорили про $3 млрд, потім про $1,3, сьогодні ж уряд Володимира Гройсмана буде радий навіть отриманому мільярду.

А все тому, що, як запевняють експерти, справа не стільки в кредиті МВФ, скільки в демонстрації лояльності, на яку орієнтуються й інші кредитори України – Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк та ін. Останній, до речі, кілька тижнів тому вже звинуватив уряд України в нездатності раціонально використати надане кредитне плече.

У новому сезоні прем'єру Володимиру Гройсману доведеться вибирати між двома доленосними для країни концепціями – або домагатися кредиту МВФ за всяку ціну, або шукати альтернативні джерела для фінансової стабілізації. Якщо вчасно не вибрати, брак грошей на казначейських рахунках України може призвести не тільки до падіння курсу гривні, але й неможливості платити за газ напередодні старту опалювального сезону. А з альтернативними способами наповнення бюджету в нинішнього уряду, який навіть не виключає восени секвестр, поки не складається.

Зростає напруга

Зростання суспільного невдоволення в країні не тлі падіння рівня життя зафіксовано ще в торішніх дослідженнях Інституту Геллапа в Україні. Там само зроблено акцент на зростанні соціальної напруги й готовності виходити на акції протесту.

Із того часу влада прийняла цілу низку рішень, які погіршили цю тенденцію.

Зокрема, мовиться про збільшення тарифів на газ для населення на 75–90% постановою Кабміну № 315, що спричинило зростання цін на воду й електрику. Людей фактично прирівняли до промислових підприємств, і хоч як старається Володимир Гройсман мінімізувати соціальні ризики за рахунок субсидій, з початком опалювального сезону на владу чекає реальне випробування на міцність.

Тарифи можуть виступити лише формальним приводом для соціальних протестів, оскільки перелік причин розширюється щомісяця. Зростає безробіття. Тільки згідно з офіційними цифрами Державної служби зайнятості, станом на кінець першого кварталу безробітними вважалися принаймні 1,8 млн українців. З огляду на те, що відомство веде статистику лише щодо тих, хто стоїть на обліку, реальна цифра в рази вища.

Аналогічний вигляд має ситуація з купівельною спроможністю й рівнем доходів населення. Восени положення ускладниться ще й новими тарифами на комунальні послуги, зростанням цін на алкоголь і сезонною інфляцією.

Водночас у питаннях соціальної політики уряд Гройсмана вперто бере все нові й нові рубежі крайнього лібералізму в його найгіршому розумінні. Яскравий приклад – розпочата Міністерством фінансів дискусія навколо перегляду – аж до можливого скасування – стипендій для студентів.

Незважаючи на це, прем'єр-міністр оголосив своїм головним пріоритетом на найближчий час зростання доходів населення. Восени буде можливість спостерігати, як глава уряду спробує розв'язати це завдання на тлі описаних вище ризиків.

Більше реформ добрих і різних

Що ж до реформ, то восени варто чекати змін за трьома основними напрямами.

Перший – чергова податкова реформа, зумовлена як новими викликами, так і відвертим провалом попередніх перетворень. Багато чого тут залежатиме від компромісу між Мінфіном і нардепом від БПП Ніною Южаніною.

Другий – медична реформа. Активізація цього напряму пов'язана насамперед з активністю нового профільного міністра Уляни Супрун. Тут маса спірних нововведень – "швидка допомога" без лікарів, поліклініки без черг, страхова медицина. Реформа ще не почалася, але критики вже більш ніж достатньо.

І третій – освіта нового зразка. Міністр Лілія Гриневич влаштувала українській освітній системі справжню обструкцію, і на найближчий навчальний рік припаде левова частка новацій. Скасування червоних ручок, пом'якшення вимог до знань, американізація й політизація навчального процесу – лише мала частина ініціатив Гриневич.

У підсумку, осінь обіцяє бути насиченою подіями. Головна системна помилка влади при цьому – повне невміння виявляти гнучкість і коригувати курс. Головна помилка суспільства не менше показова – повне невміння заявляти владі про свої справжні проблеми та інтереси. І найбільше насторожує, що синтез цих двох проблем може призвести до абсолютно непрогнозованих наслідків.