Боратинській амбулаторії – 10 років: хто піклується про здоров’я жителів (фото)
17 січня Боратинська амбулаторія загальної практики сімейної медицини відзначила свій 10-річний ювілей. З першого дня цей медзаклад якісно вирізняється з-поміж інших лікувальних установ і є прикладом сучасної медицини європейського рівня.
За час функціонування амбулаторії її неодноразово називали одним з кращих об’єктів сільської медицини в Україні. У 2017 році під час міжнародної науково-практичної конференції «Первинна медична допомога: кращі практики сімейної медицини» Боратинська амбулаторія була визнана найкращою у номінації «Служіння людям», а у 2019 році отримала статус «Чиста лікарня безпечна для пацієнта», – йдеться на сайті Боратинської сільської ради.
Однак важливіше усіляких відзнак та нагород – слова вдячності від пацієнтів, а їх працівники Боратинського медзакладу чують доволі часто. Це й не дивно, адже тут працюють справжні професіонали медичної галузі, які зуміли у своїй роботі поєднати максимальний професіоналізм, інноваційні методики, незмінно високий рівень якості послуг, турботу, дбайливе ставлення та індивідуальний підхід до кожного пацієнта.
Працівники Боратинської амбулаторії розповіли, скільки років вони віддали службі у медзакладі, чому обрали медицину та за що люблять свою професію.
Сергій Іванович Лемчук, сімейний лікар, керівник Боратинської АЗПСМ:
«Обрав професію лікаря не одразу, адже одночасно подавав документи у медичний вуз та в Національну академію державного управління при Президентові. Сталося так, що вступив до медичного університету, а потім як то кажуть «затягнуло» – нові знання, нові знайомства, нові цікаві випадки.
У Боратинській амбулаторії працюю 10 років, можна сказати, що стояв біля витоків створення медзакладу. Свою роботу люблю, особливо відчуваю цінність професії, коли чую слова вдячності від пацієнтів – за те, що надали кваліфіковану допомогу, за те, що допомогли одужати. Ще більше зворушливо, коли мами дякують за лікування своїх діток або це роблять самі маленькі пацієнти».
Тетяна Юріївна Поліщук, сімейний лікар:
«Бути лікарем було моєю дитячою мрією, яку я успішно реалізувала. Ще з дитинства хотіла допомагати людям, піклуватися про них і ось вже 4 роки роблю це у Боратинській амбулаторії.
За що люблю свою роботу? За те, що кожного дня спілкуюся із різними цікавими людьми та почуваю себе потрібною – потрібною для своїх пацієнтів. Звісно, робота у соціальній сфері досить складна, адже кожен день доводиться спілкуватися і взаємодіяти з людьми, хочемо ми того чи ні. Бувають різні ситуації, бувають різні пацієнти, але усе це нівелюється, коли приходить людина і каже «Дякую» за те, що ти призначив лікування і воно допомогло. Такі моменти найцінніші».
Мар’яна Андріївна Зазерина, сімейний лікар:
«В Боратині я працюю трохи більше року, а саме з 1 листопада 2019 року. На роботу сюди потрапила не випадково – хотіла цього, бо чула багато хорошого про людей, персонал та саму амбулаторію.
Стати лікарем вирішила ще в школі, то була мрія – допомагати і лікувати. Вибір не був ніким нав’язаний, бо в родині та між друзями лікарів на той час не було. Просто відчувала, що це моє. Свою роботу я найбільше люблю за спілкування з людьми, за довіру від пацієнтів, за милі дитячі усмішки і сяючі оченята найменших відвідувачів. Також подобається чудова атмосфера у колективі і те, що на своїй роботі я постійно розвиваюся та вдосконалююся».
Сергій Олексійович Чирук – працівник зі стажем – вже 10 років на посаді фельдшера у Боратинській амбулаторії, до того працював у місцевому медпункті. Його робочий день ніколи не обмежується вісьмома годинами – постійні дзвінки від пацієнтів, часті виклики. Для жителів громади Сергій Олексійович – справжня невідкладна допомога та порятунок у найскладніших ситуаціях.
Наталія Володимирівна Демидюк, сімейна медсестра:
«Працюю у Боратинській амбулаторії від самого моменту її відкриття – з 2011 року. Спочатку була на посаді акушерки, зараз – сімейна медсестра. У своїй професії не вбачаю чогось незвичайного або героїчного, просто намагаюся якісно та відповідально виконувати свою роботу, ставитися до пацієнтів дбайливо і зі співчуттям. Найбільше задоволення від роботи отримую, коли чую звичайні слова вдячності у свою адресу».
Наталія Богданівна Нагірна, сімейна медсестра:
«В медицині я 30 років, тут у Боратині працюю від самого початку – уже 10 років. За цей час було різне, тому не буду додавати зайвого романтизму. Однак, із впевненістю можу сказати, що вже не уявляю свого життя без медицини. Свою роботу вважаю цікавою і різносторонньою, адже медсестра повинна вміти усе – здійснювати медичні маніпуляції, працювати з документацією, доглядати за пацієнтами. Особливо відповідальність своєї роботи ми відчули зараз, у часи пандемії. У такий складний період приємно знати, що ти можеш допомогти людям, зарадити їхній біді, це і подобається у професії».
Наталія Володимирівна Кукурудза, сімейна медсестра:
«В амбулаторії я почала працювати цьогоріч. До того була завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту села Рованці, ще раніше проходила тут студентську практику. Медицина сама мене обрала – батьки ще з дитинства хотіли, щоб я стала медиком, власне, так і сталося. Для мене, як і для будь-якого медпрацівника, справжнє щастя вилікувати хворого і спостерігати за тим, як повільно, але впевнено до нього повертається здоров’я».
Наталія Миколаївна Рихлюк, фельдшер-лаборант:
«В медицину пішла за покликом душі – пригадую медпункт у Лучицях і тутешніх фельдшерів Лідію Дем’янівну і її чоловіка Корнійовича, саме вони надихнули мене обрати медичний фах. У професії вже 22 роки, з них – 3 роки працюю лаборантом у Боратинській амбулаторії. Здійснюю лабораторні дослідження, щоб діагностувати захворювання та їх причини. Подобається робота за те, що можу допомогти людям, і часто не тільки фахово, а й психологічно – підтримати, вислухати, дати пораду».
Олена Ярославівна Бехнюк, медичний ресепшіоніст:
«Працюю в амбулаторії з 2013 року, вже 7 років першою зустрічаю усіх, хто переступає поріг нашого медичного закладу. Моя робота полягає утому, щоб видати людям необхідні документи, проконсультувати або підказати. Люблю спілкуватися з людьми, тому на роботу ходжу із задоволенням. Стреси або непорозуміння із пацієнтами мене не лякають – знаю, що у критичній ситуації головне вислухати людину і тоді все вирішиться».
Валентина Олександрівна Сцьоліна, провізор:
«У мене за плечима 42 роки досвіду роботи фармацевтом і провізором. Вже 10 років працюю в аптечному пункті Боратинської амбулаторії. Люблю свою роботу за можливість щодня спілкуватися з людьми, дізнаватися щось нове. Вважаю свою професію дуже потрібною та відповідальною, адже фармацевт – це не просто продавець, це кваліфікований спеціаліст, який надає консультації, допомагає у виборі ліків. Подобається те, що можу бути корисною для людей».
Євгенія Олександрівна Єліс, молодша медична сестра:
«Працюю молодшою медичною сестрою у Боратинській амбулаторії вже 2 роки. На відміну від роботи лікарів моя не така значима, хоча не менш важлива. Підтримувати належний санітарно-гігієнічний стан приміщення, дбати про чистоту та стерильність – усе це входить в мої обов’язки. Особливо важливими ці моменти стали зараз під час пандемії. Мені подобається моя робота, адже виконуючи її я теж дбаю про здоров’я наших пацієнтів».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У Луцьку шукали гламурну власницю «золотої» соски (фото)
Луцький священник УПЦ «МП» зробив пропозицію «матушці» в піцерії після 23 років шлюбу
Скільки треба відкладати, щоби купити однокімнатну квартиру в Луцьку
Зарплата, гаражі та авто: що у декларації голови Волиньради Григорія Недопада
На Волинь переїхав завод із виробництва олії з Харківщини (відео)
