Святвечір: традиції і прикмети свята

Який день

Сьогодні Різдвяний святвечір у східних християн. У народі його також називають "коляда". Значення святої ночі появи на світло Богонемовля Христа настільки велике, що навіть хід нової історії і наше літочислення ми сьогодні ведемо саме від Різдва Христового. Святвечір - навечір'я Різдва Христового, останній день Різдвяного посту. У Різдвяний святвечір до "вечірньої зірки", тобто до вечірніх співів за Богослужінням "Волхви із зіркою подорожують", нічого не їли і навіть не сідали за стіл. З появою ж на небі першого радісного вогника, який сповістив колись волхвам про народження Спасителя, можна було починати святкувати.

Головна кулінарна подія Різдва – це вечеря в святвечір. Наші предки в переддень Різдва обов'язково клали на стіл жмуток свіжого сіна – на згадку про ясла, в яких народився Ісус. Стіл накривали білосніжною скатертиною і розставляли на ньому дванадцять страв – за кількістю апостолів – і всі страви були пісними.

Яке православне свято

6 січня – Навечір’я або Святий вечір, канун Різдва Христового. Богослужіння й піст цього дня мають свої особливості. Після закінчення Літургії Василія Великого і наступної вечірні на центр храму виноситься свічка, що символізує Вифлеємську зірку, і священники співають перед нею тропар і кондак Різдву Христовому.  У різдвяний Святий вечір православні чують євангельські читання про поклоніння волхвів Богомладенцю Христу. Східні мудреці принесли Новонародженому: золото – як Царю, ладан – як Богу і Первосвященнику, смирну – як людині, на погребіння. Богослужбові піснеспіви поступово стають радіснішими, вони пов’язані з очікуванням Сина Божого, Який воплотився: "Радуйся, вся земле, се Христос приближается, в Вифлееме ражда́яйся: море, возвеселися: пророческий сонм, взыграй, сбытие́ зря днесь твоих словес, и вси радуйтеся, праведнии".

Які традиції на свято

За релігійним календарем сьогодні 6 січня віряни святкують переддень Різдва, Святвечір. Це день, коли люди ходять по домівках і виконують колядки на щастя. Цього дня завершується Пилипівський піст, який починався 28 листопада.

Святвечір вважався насамперед сімейною вечерею. Коли в домі панували мир, спокій і злагода, а все горе і печалі віддавалися забуттю. За старовинним звичаєм святковий стіл 6 січня спочатку посипали сіном, на згадку про вертеп і ясла, перший притулок Христа. Потім його покривали скатертиною, з-під якої найповажніший член сім'ї повинен був витягнути соломинку. Якщо вона була довгою, розраховували на хороший урожай, коротка соломинка пророкувала нестаток їжі.

Щойно на небосхилі з’являлася перша передвечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим — з дванадцяти різноманітних пісних страв, а звідси й назва "багата кутя" чи "багатий Святвечір".

Першим, як і годилося, займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем. Голова сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх до Святої вечері. Вважалося, що саме в цей час всі близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а, відтак, звільняли для них місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставили страви та клали ложки. Слідом за господарем усі присутні виголошували молитву. Наступну молитву виголошували нині сущим — усім членам родини, їм зичили здоров’я і щастя, бажали, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва. Після цього господар брав свічку та миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передавав страву дружині. Перед тим, як почати їсти, старійшина, зачерпнувши ложкою куті, підкидав її до стелі — на "приплід". Усі стежили, скільки прилипне зернин, ото стільки з’явиться в новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаєві зернових, третя завбачувала кількість роїв, адже традиційно в кожному господарстві тримали бджоли. Тільки після цього починали вечеряти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

• "На Святвечір не обов'язково готувати 12 страв", – волинський священник
• З'явився розклад богослужінь на Різдво у соборі Святої Трійці
• У Святого Миколая українці почали вірити більше