"Каса не працює, але можу "відпустити", або Коли у продавчині немає настрою

В одному із супермаркетів на Грушевського є завжди чимось невдоволена продавчиня. Дивишся на неї і розумієш, що вона не любить свою роботу. Чи то людей. Чи то світ. Але не будемо копати глибоко: «Чужа душа – то, кажуть, темний ліс», як писала Ліна Костенко.

–  Ну чому ви викладаєте на стрічку товар, навіть не питаючи, чи можна це робити, чи ні? – монотонно питає у мене продавчиня.

–  А чому я повинна питати? – здивуванню немає меж.

–  Тому що каса не працює, – відповідає працівниця магазину і серед товару жінки, яка стояла переді мною, дістає непримітну синю табличку і ставить на середину касової стрічки. Мовчки збираю свої покупки і йду на сусідню касу. Услід чую, як продавчиня каже, що може мене «відпустити».

Доки мені пробивали товар на сусідній касі, на ту, де була я спочатку, вистроїлася черга. Через кілька секунд чую, як клієнтка магазину просить вибачення: мовляв, та не помітила ж вашої таблички.

Врешті втомлена продавчиня каже, що йде «хоч кави вип’є».

***

Ця продавчиня завжди невдоволена, що велика купюра, що у неї немає здачі, що люди не взяли пакет, голосно робить зауваження тим, хто не знав, що фрукти потрібно було зважити і т.д. Ніби й нічого  такого... Але я ніколи не бачила, аби вона посміхалася.

Не варто було б просто брати свій поганий настрій на роботу...

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.